«Що ви знаєте про Індію?», – цим запитанням розпочав свою зустріч зі студентами та викладачами столичного Грінченкового університету Надзвичайний і Повноважний Посол в Україні Манодж Бхарті.
 А й справді, що знаємо? Хтось назве Магатму Ганді, лідера ненасильницького руху звільнення Індії від колоніальної залежності, хтось пригадає Рабіндраната Тагора, лауреата Нобелівської премії, який багатьом із нас відомий хіба що піснею «Стара поема», що стала популярною завдяки колись нашумілому радянському фільмові. І, звісно, слони, йога, чай і кіно! А ще Індійський океан… Таки щось знаємо про Індію, але, погодьтеся,  надто поверхово й хаотично…

Індійській цивілізації понад сім тисяч років, тут коріння європейський мов і культури багатьох народів. «Хата», «мати», «майдан» – родом із санскриту, древньої мови, якою ще й досі послуговуються священики, науковці, діячі культури. Тут народилася десяткова система числення, тут обрахували швидкість світла, про що знаходимо підтвердження у «Ведах», священних тисячолітніх текстах Індії.

А чим сьогодні Індія цікава Україні?

На це запитання Посла відповісти було дещо складніше. І Манодж Бхарті почав з найпростіших прикладів. Ще кілька років тому індійського туриста в Україні не було. Не тому, що він цього не хотів, а через ускладнену процедуру отримання візи. Завдяки наполегливості посольства тепер візи індійським громадянам відкривають в аеропорту Бориспіль. І торік десять тисяч їх побувало у Києві. З’явився прямий авіарейс до індійської столиці Делі. Цього літа очікуємо вже сорок тисяч індійських гостей. Багато це чи мало? Якщо кожен турист витрачає по тисячі доларів, то в Україні осядуть 40 млн. Малувато! Але ж населення Індії 1,3 мільярда! Якщо сюди приїде хоча б сота частина, Україна заробить мільярди! Мабуть, наші чиновники таки побачили перспективу, бо незабаром для індійського туриста отримати візу в Україну буде ще простіше – через інтернет.

Індія наймолодша країна світу. У тому сенсі, що, незважаючи на значне населення, 65% громадян мають вік до 35 років. Звісно, молодь потребує навчання та роботи. І Україна тут може скористатися своїми перевагами. Як у торгівлі: тут з Індією маємо позитивний баланс.

Ясна річ, не всі можливості нашої співпраці вичерпані. За словами пана Посла, близько половини мешканців Індії вегетаріанці. Але майже всі бобові культури для харчування країна ввозить з Канади. Україна могла б позмагатися за тримільярдний ринок. Адже у нас і клімат сприятливіший, і земля родючіша, і шлях доставки удвічі коротший.

Багато в чому Індія – приклад для наслідування. 1757 року, коли Британія остаточно колонізувала країну, її частка у світовій економіці сягала 12%, а в 1947 році, на момент отримання незалежності, лише 0,01%. Сьогодні індійська економіка четверта в світі: її досягнення у фармації, ІТ-технологіях, металургії та космічній галузі незаперечні.

Тут немає єдиної державної мови, зате аж 22 – наділено статусом офіційних. А англійська відіграє роль допоміжної. Індія країна демократії: 815 мільйонів виборців, майже учетверо більше, ніж у США. Завдання, які стоять перед державою та індійськими політиками, – і далі зміцнювати, розвивати демократичні цінності, нарощувати економічне зростання, запроваджувати освітні програми для громадян.

Самоназва країни – Бхарата. Якщо розкласти слово на склади, то із санскриту можемо потрактувати їх, як «емоції і почуття», «мелодія і культура», «філософія і мудрість».

– Сьогодні Індія не та, якою була ще десять років тому, – запевняє  Манодж Бхарті. – І, безперечно,  якісно зміниться в найближче десятиліття. Але ми були і залишимося країною мудрості та багатства.