Микита Мазур, студент ІІІ курсу Інституту журналістики столичного Грінченкового університету,  створив інстаграм-проект «Soulwave», щоб висвітлювати новини української музики. Свій задум пояснює з гумором: «Все почалося з голови. Один хлопець вирішив, що не хоче залежати від когось, не бажає ходити на роботу і виконувати чиїсь вказівки. А хоче мати свою справу, робити щось корисне, висловлювати власні думки, чимось ділитися».

–  Микито, а чому вибрав саме музичну тематику?

–  Бо, як на мене, вона у нас не дуже пошанована. А Україна, з понад 40-мільйонним населенням, насправді багата талановитими музикантами, виконавцями, про яких слід писати, творчість яких варто обговорювати.

– Чи мав план розвитку порталу? Що вдалося, а що не склалося?

– Сподівався, що все відбудеться швидко, мріяв, що популярність упаде на голову. Гадав, за якийсь місяць-другий матиму першу тисячу постійних читачів. Але не так склалось. Цифри відвідувань порталу значно скромніші. Що ж до планів та намірів, то головне – зробити так, щоб люди більше дізнавалися щось нового про якісну українську музику. Щоб команда «Soulwave» почала на пристойному рівні висвітлювати знакові музичні події, щоб сам портал став інформаційним джерелом музичних фестивалів в Україні.

– Амбітна мета. А як же банальний заробіток?

– Для мене Soulwave – це, передусім, дорогоцінний досвід. Хоча, звісно, кожна людина потребує винагороди за свою працю. Я волів би, щоб мене і мою команду помітили, запрошували для участі в різних музичних заходах. І щоб у майбутньому ця справа приносила дивіденди.

– Яка структура порталу, скільки людей у штаті, як розподіляєте обов’язки?

– Нас у команді дев’ятеро. Двоє займаються піаром і просуванням проекту, двоє редакторів і п’ятеро тих, хто безпосередньо пише. А починали ушістьох. Була «плинність кадрів». Хтось із нами попрощався, але приходили нові люди. Нині «Soulwave» – вже новинний портал.

– Ваші публікації здебільшого лаконічні: дайджести. Так буде й надалі чи колись станете ексклюзивними?  

– Маємо ідеї. Ближчим часом плануємо запускати «Telegram»-канал. «Instagram» сприймають очима, і в ньому неможливо максимально реалізувати потенціал текстового матеріалу. В «Telegram» таких можливостей більше.

З приводу аналітичних,  авторських матеріалів. Вчуся писати аналітику. Глибоку, якісну, до якої складно «учепитися», бо журналістська аналітика – штука тонка… А поки що працюємо в незмінному форматі коротких новин.

– Якою б консервативною людина не була, безглуздо заперечувати, що інтернет поступово стає основною інформаційною платформою. Ще 2017 року він перегнав телебачення за масштабами рекламного охоплення. Як думаєш, коли такі портали, як «Soulwave», зможуть конкурувати за популярністю з телешоу?

– Мені здається, що всі нині чинні ЗМІ житимуть доти, поки їхня діяльність приноситиме прибуток. Інтернет не приносить такого заробітку як телебачення, в ньому нема статичного доходу. Я вважаю, що через 5 років інтернету стане ще більше, він буде популярнішим за телевізор, але це не означає, що інші різновиди ЗМІ зазнають тотального фіаско.

– Гадаєш, телевізор найближчим часом не поховають?

– Телевізор стане раритетом, коли абсолютно всі телешоу перейдуть на «Youtube». До цього моменту телебачення завжди матиме свою аудиторію.

– Ще 10 років тому українська естрада мала кепський вигляд. Нині творчість дуже багатьох молодих талановитих українських виконавців заполонила «Інстаграм». На Твою думку, коли стався цей переломний момент?

– Я не вважаю, що навіть 10 років тому з музикою в Україні все було аж так кепсько. Але Ти маєш рацію, нині особливий «врожай» на молодих і талановитих виконавців. Мені здається, все почалося в 2016 році, коли набрав чинності закон «Про телебачення і радіомовлення» щодо частки українського мовного контенту в радіо- і телеефірі. Це надзвичайно допомогло молодим українським виконавцям.

– Що порадив би молодим та енергійним, які хотіли б створити власний проект, але не знають із чого почати?

– Найперше – ясно зрозуміти чого саме хочеш. І  усвідомити, що успіх – це не швидка штука, його здобудеш тільки тоді, коли сам невтомно йтимеш до нього – крок за кроком. Успіх – не сьогодні і не завтра, успіх – це твоя щоденна праця.