Швидкий розвиток технологій та великий потік нової інформації змінили наше звичне життя. Не секрет, що й людське мислення нині не таке, яке було раніше. Дедалі більше розмов про перехід до так званої кліпової культури. Та тільки погано це чи добре?

Біля витоків

Що найперше спадає на думку, коли чуєш слово «кліп»? Для більшості, певно, –короткий музичний відеоряд, в якому швидко й ритмічно змінюються події. Так, це близько до правди. За визначенням Елвіна Тоффлера, кліпова культура – цілковито нове явище, характерне для інформаційного суспільства, та базується на нескінченних миготіннях образів та уривках вражень. На перший погляд, це не так і жахливо. А тимчасом деякі дослідники б’ють тривогу.

Проблема?

Ще 2008 року американський журналіст Ніколас Карр вмотивував свою публікацію «Google робить нас дурними?» зізнанням: на роздуми його наштовхнула ситуація, коли він не зміг прочитати більше трьох сторінок тексту. Знайома ситуація, чи не так? Та й Карр, опитавши про це друзів, зрозумів, що не один у цьому човні. На його думку, хоч тепер і читаємо більше, ніж сорок років тому, цей процес кардинально відрізняється. Для прикладу, за дослідженнями Університетського коледжу Лондона, це вже не стандартне читання, а сканування сторінок.

Журналіст привертає увагу до фільму Стенлі Кубрика «2001: Космічна одіссея»: починає і завершує свій матеріал посиланням на цю кінострічку. Пояснює: кіногерої «Космічної одіссеї» на вигляд більше машинізовані, ніж комп’ютер. І робить припущення: втрата людяності – один із можливих сценаріїв розвитку інформаційного суспільства, ознакою якого і є кліпове мислення.

У «Словнику практичного психолога» С. Головіна зазначається: для такого типу мислення не характерний «контекст». Через те що людина все сприймає «кліпами», фрагментами інформації, вона не може побачити загальну картину.

Переваги

З книжки «Me, MySpace, and I: Parenting the Net Generation» американського психолога Ларі Розена дізнаємося: «люди екрана» схильні до багатозадачності, проте бувають розсіяними та віддають перевагу візуальним символам, а не логіці.

Серед інших переваг цього типу мислення – захист від інформаційного перенавантаження та прискорена реакція. Вона ж є однією з характеристик «людей екрана» Дж. Мартіна.

Та й не варто забувати про такі поняття, як конфлікт поколінь і побоювання всього нового. Відстань між відкриттями минулого вимірюється століттями. А нині вона спресувалася до десятиліть. І цей процес часового ущільнення триває, тому людина перебуває у постійному стресі. Ледве встигнувши звикнути до якогось нововведення, стрічає неготовою наступне. Звідси і страх зміни.

Баланс

Схоже, людина із кліповим мисленням не здатна до глибокого аналізу, має проблеми з концентрацією та поступово втрачає дар співпереживання. Втім не варто ігнорувати й очевидних переваг: багатозадачність, швидка реакція та захищений від перенавантаження мозок – непогані помічники в новому інформаційному світі.

Кліпова культура – явище неоднозначне. Очевидно, слід брати від неї найкраще та працювати над недоліками, знайти баланс. Читати художню літературу і розвивати аналітико-критичне мислення.