То був мій перший візит у Яготин. Перший, але тепер упевнена – не останній.
Їхали  електричкою, вартість квитка дванадцять  гривень  для дорослих і сім студентам. Економклас, як кажуть, та ще й з приємними додатками. По вагонах розносять напої, шкарпетки, біляші, газети й інші товари, без яких, переконані коробейники, ваша поїздка не складеться.

У Яготині прекрасні краєвиди: річка, озеро, парки. Але приїздять сюди у картинну галерею – вона славиться колекцією Катерини Білокур, але є у ній і роботи відомих майстрів Івана Їжакевича, Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської, Михайла Дерегуса, Івана Гончара та інших. А ще Яготин – містечко, де оживають книжні сторінки біографії Тараса Шевченка.

Флігель Рєпніних… Шевченко вперше побував у Яготині  1843 року.  Про його гостини у господарів маєтку знаємо чимало історій. З них постає живий, талановитий і харизматичний  чоловік. Ось гувернантка-француженка,  з поваги до молодого поета, читає його вірші українською, а після того як Тарас заспівав народну пісню, то й княжна Варвара вирішила вчити «мужицьку мову». З Варварою Рєпніною у Шевченка склалися особливі стосунки, вона не відвернулася від поета і в найтяжчі роки його заслання…

А далі сусідня Богданівка. Музей-садиба легендарної художниці Катерини Білокур зустріла нас буйноцвітом. Як на її картинах! Художниця малювала те, що бачила за вікном своєї хати, але з-під її пензля народжувалися неймовірні пейзажі, переповнені сонцем і життям. Ось бурячок,  який сама посадила і доглянула. Картинний красень! Не Бурячок, а Квітка!

Не просто геніальна, а  дуже сильна жінка, яка займалася творчістю всупереч волі батьків та думці односельців. Вона із тієї породи, що й Тарас Шевченко, і свято шанувала його. Коли їй стало зовсім тяжко, вона у розпачі подалася в Канів на могилу Шевченка, просити його поради…

У хаті художниці відтворено побут, збережено особисті речі: пензлики, частину яких виготовила сама, листи, написані з помилками, бо не мала й шкільної освіти, меблі з кріслом, подарованим Павлом Тичиною. І ось входимо до святеє святих – майстерні Катерини Білокур. За життя вона сюди нікого не впускала…

Подумки дякуємо за Яготин і Богданівку місцевому педагогу-ентузіасту Олександру Непорожньому, якого вже немає серед нас. Завдяки його зусиллям з’явилися у Яготині історичний музей, картинна галерея і меморіальна садиба Катерини Білокур у Богданівці. А ще археологічний музей «Добраничівська стоянка», музеї в інших селах району. Дякуючи Олександрові Степановичу яготинці зберегли каштанову алею, яку висаджував Тарас Шевченко.

Флігель Рєпніних

Святая святих…

В гостях у Катерини Білокур

Катерина Білокур. Бурячок

У яготинському парку