Мрії, що народжують книги. Саме так почалася письменницька кар’єра Макса Кідрука. Далекого 2008 року дипломований інженер-енергетик, а на той час студент аспірантури шведського Королівського технологічного інституту помандрував за Океан.

«У мене була Мрія… Мені пощастило – я не став одним з тих невдах, котрі занапастили і розгубили більшість своїх мрій, продираючись хащами життя, тому я завжди(…ну, майже завжди) пам’ятав милозвучне ім’я свої Мрії. А звалася вона – Мексика», – відкриється згодом Максим Кідрук початком своєї першої книжки. Подорожніми нотатками з Країни Мрії, до якої полетів самітником, на свій страх і ризик, і яку проміряв сотнями миль від Атлантики і до Тихого океану, магістральними шляхами і непрохідними джунглями, обрісши неймовірними враженнями, надзвичайними відкриттями, захоплюючими пригодами, знайомствами та новими приятелями з багатьох країн світу.

«Мексиканські хроніки. Історія однієї мрії» принесли Максиму якщо не всеукраїнське визнання, то авторитет серед письменницької братії. І точно свого читача. Книжка отримала другу премію на конкурсі «Коронація слова» та посіла другу сходинку в рейтингу журналу «Кореспондент» «Книга року». Цей успіх надихнув молодого автора. Він мандрує до Перу, Еквадору, Чилі, Навіть першим серед громадянин України побував на острові Пасхи.  І все це – заради вражень, які живитимуть майбутні твори.

Нині у письменницькому набутку Кідрука – кілька десятків книжок: не лише тревелоги, а й публіцистика, пригодницькі романи, гостросоціальна повість. Про них він і розповідав на зустрічі зі студентами і викладачами Київського університету імені Бориса Грінченка. А от про новий містичний роман «Не озирайся і мовчи», присвячений підліткам,  лише обмовився кількома словами – очевидно, щоби більше заінтригувати моїх однолітків. «…Хлопчик читає правильні книжки,  раціонально мислить,  а його знайома дівчинка вірить у потойбічне. І змінює  погляди  свого друга на світ». Інтригуючим видався і буктрейлер до роману: моторошні лісові хащі, містичні фотографії…

Взагалі Макс Кідрук вважає, що вдале представлення книжки читачеві –  то запорука успіху. А поштовхом до написання творів стають не тільки мандрівки, а й випадково почуте чи прочитане. Ідею  роману «Зазирни в мої сни» підказала стаття  американського професора Джека Гелентона про людський і штучний інтелекти.

Чи потрібне натхнення Максиму Кідруку як письменнику? На таке запитання автор відповів миттєво: «Я не вірю в натхнення, а вірю в роботу».