Телевізор та інтернет хазяйнують у нашому житті. Ми щодня дивимось новини, авторські програми, серіали. А хто і як творить той контент для нас? Робота на телебаченні творча, хоча великою мірою рутинна. Моя співрозмовниця Катя НИКОНЕНКО  розповідає про «кухню» знаного в Україні «Нового каналу».

– Катю, як Ти потрапила на «Новий»?

– Моє резюме туди скинула знайома. У мене якраз був період творчого пошуку, я була готова до експериментів. Запросили на співбесіду. Я «відкопала» в шафі допотопну, але стильну сіру спідницю, аби мати вигляд. Мене багато питали про мою лояльність, вивчали наскільки я стресостійка і креативна. Пам’ятаю, щось тоді дурне «зморозила». Але їм це сподобалося. Сказали, що передзвонять, нагадавши, що це ж «національний канал і о-о-очень серйозна робота». Я сказала: о’к, буду чекати дзвінка. Купила після співбесіди морозива, пляшку «вінішка» і подалася додому.

Вони передзвонили дуже швидко і сказали, щоб збирала документи для оформлення. Пам’ятаю ті емоції – від щастя до переляку і розгубленості. Було натхненно. Але й важко.

– Що входило в Твої обов’язки?  

– Вела соціальну мережу, діалог з глядачами. А також продукувала креативні ідеї про те, як виділятися з-поміж конкурентів, як запам’ятовуватися цільовій аудиторії. Спершу було складно, адже я інтроверт: хоч і не проти спілкуватися, але рідко. А на «Новому» спілкуватися мусила щодня, сотні разів на день і дуже делікатно. Бо коли тобі пише юна, чимось незадоволена людина, пише без розділових знаків, без потрібних літер у словах, зате з матюками, то збираєш волю в жменю і… гортаєш тлумачні та орфографічні словники, перш ніж відповісти.

Працювати було важко ще й тому, що у мене на той момент вже пару років не було вдома телевізора – ТБ я не дивилася взагалі. Тому була відірвана від публіки.

– А яку маєш освіту?

– Вже тоді закінчила Київський політех, за спеціальністю «Літературне редагування і журналістика». Встигла попрацювати коректором і випусковим редактором наукового журналу, пізнала ази роботи із соціальними мережами. Саме ці «ази» і зіграли важливу роль у прийомі на «Новий канал». Основними критеріями, мабуть, була адекватність. Ну, і досвід креативного ведення соцмереж. Але це моя історія отримання посади. Я рекомендую шукати успіху навіть без особливих специфічних навичок. Знаю один крутий приклад, коли людина дуже хотіла працювати на ТБ, маючи абсолютно інший фах. Аби її взяли на «Новий», потрібно було за тиждень навчитися працювати в «Final Cut» (монтаж програмної «риби»). І людина навчилася! А невдовзі стала чи не найкращим редактором! Отже, шанс є у кожного! Але напружитися доведеться.

– Когось із «зірок» на «Новому» особисто знаєш? Наприклад, Ольгу Фреймут з ​​«Ревізора»?

– Фреймут тоді не було. Педан з Притулою постійно тусувалися. Притула дуже активний, і весь час щось розповідає, багато жартує. Педан – в такому ж стилі. Олену-Христину Лебідь знаю – вона ду-у-уже худорлява, Телевізор не обманює. Олена Філонова – дуже мила і розумна блонда. Анна Рідота – дуже грамотна і розсудлива. Андрій Шабанов – персонаж з усіх анекдотів про євреїв…

– Розкажи щось про «кухню» каналу. Як відбувається робочий процес?

– Здебільшого працює система: «ти зробив – тебе поправили – ти переробив – тебе ще раз поправили – ти знову переробив – потім всі вирішили, що перший варіант був найкращим». Отак приблизно все і відбувається. Важливо вміти відстоювати свою думку чи навпаки –безконфліктно погоджуватися з правками. В ідеалі – симбіоз цих навичок. Якщо плануєш дорости до керівника проекту, то врахуй: має бути, пардон, характер «з яйцями».

– Перед нашим інтерв’юТи натякнула, що тебе не влаштовувала робота на «Новому»…

– Мала негатив не до каналу, а до своєї ролі там. Мене відверто дратували (з усією моєю терплячістю) неповага у багатьох повідомленнях від глядачів каналу. Мені не подобалося, що не виходить узгодити реальність із завданнями керівника. Завдання були напрочуд «небесні», а реальність залишалася такою, що на виконання потрібно не 2 місяці, а рік. І, відверто кажучи, мені геть не подобалась суть більшості проектів. Проте в мене лишились приємні емоції від досвіду на ТБ. Однак повертатися туди точно найближчим часом не збираюсь. Це питання не амбіцій – скоріше можливості творити не в рамках телевізії.

Після «Нового» придивлялася до інших каналів. Були варіанти на СТБ. Але вирішила поки що пожити без «блакитного екрана». Хоча останнім часом все більше схиляюсь до того, щоб купити телевізор…

– Складно поєднувати творчу працю й особисте життя?

– Ой, нелегко. Я весь час «жила в телефоні». Близькі  скаженіли. Ну, і відверто веселилися, що я змушена дивитись програми, які раніше вважала непотребом. Ця обставина дуже полегшила моє життя, відколи розпрощалася з «Новим».