Бельгія дала прихисток багатьом українцям, яких вигнала з дому  війна. Найскладнішими проблемами для новоприбулих залишаються оренда житла, отримання соціальної підтримки, доступ до освіти, пошук роботи. Попри розгалужену систему допомоги, інтегруватися нашим землякам тут непросто.

Пошук житла в Бельгії – ще той виклик для українських родин. Ринок оренди тут дуже конкурентний: більшість власників надають перевагу орендарям із довготривалою зайнятістю, стабільним доходом і кредитною історією. Українці, які прибули за тимчасовим захистом, часто не можуть надати роботодавцям або орендодавцям потрібні гарантії. За словами фахівців соціальних служб, типова ситуація така: люди шукають житло місяцями, подають десятки заявок і регулярно отримують відмови. Бо надто великі конкуренція з місцевими та депозитні вимоги. Втім, наші сім’ї поступово знаходять варіанти – завдяки рекомендаціям соціальних служб, допомозі волонтерів або прямим контактам із власниками.

Система соціальної підтримки в Бельгії працює через CPAS/OCMW – комунальні центри допомоги, які оцінюють потреби кожної людини. Українці можуть отримувати фінансову допомогу, соціальний супровід, продуктові набори, оплату оренди чи комунальних послуг, медичну підтримку та консультації. Розмір допомоги залежить від складу сім’ї, наявності роботи, витрат, конкретних рішень муніципалітету. У різних комунах підходи можуть різнитися: десь сім’ї отримують повний пакет підтримки, десь допомогу зменшують, якщо людина частково працевлаштована або орендує житло за нижчою вартістю. Така фрагментарність часом викликає нерозуміння українських переселенців, які порівнюють умови з сусідніми містами.

В освіті Бельгія застосовує інклюзивний підхід: українські діти можуть відвідувати місцеві школи, а підлітки – професійні та технічні навчальні заклади. У багатьох школах діють спеціальні програми адаптації, окремі мовні групи, можна розраховувати на підтримку психолога. А водночас обмежено кількість безкоштовних мовних курсів для дорослих: у багатьох регіонах місця заповнюють швидко, і запис інколи триває тижнями чи місяцями. Брак знання французької чи нідерландської мови ускладнює пошук роботи, особливо у сферах, де потрібен прямий контакт із людьми.

Працевлаштування залишається одним із найскладішних етапів інтеграції. Українці здебільшого вдовольняються працею у сфері догляду, прибирання, логістики, харчування або технічних робіт, де не вимагають досконалого знання мов. Частина спеціалістів, зокрема ІТ-фахівці, інженери чи медики, знаходять роботу в галузях за фахом, але багатьом доводиться підтверджувати дипломи та освоювати додаткові освітні програми. За оцінками бельгійських служб зайнятості, інтеграція на ринку праці триває від кількох місяців до року, залежно від знання мов, досвіду роботи, мобільності людини.

Українці активно беруть участь у громадських заходах, волонтерстві, подіях культурних центрів і спортивних клубів. У різних містах діють ініціативи на підтримку переселенців: від безкоштовних екскурсій до консультацій із працевлаштування та курсів цифрової грамотності.

Деякі громади запускають проєкти для зміцнення соціальних зв’язків між бельгійцями та українцями: спільні культурні заходи, обміни, мовні тандем-програми. Соціальні служби зазначають, що більшість українців демонструють високу мотивацію адаптуватися, але багато в чому успіх залежить від доступу до житла та роботи.

Попри всі виклики, українська спільнота в Бельгії продовжує зростати та зміцнюватися. Останніми роками у країні з’явилися українські культурні центри, волонтерські організації, футбольні та волейбольні команди, освітні ініціативи для дітей і дорослих. Вони допомагають новоприбулим швидше соціалізуватися, знаходити відповідну підтримку, зберігати культурну ідентичність.

Так, наші в Бельгії проходять непростий етап адаптації, проте завдяки роботі комунальних служб і підтримці місцевих громад поступово входять у нове середовище. Завдяки чи всупереч, але українська громада розвивається, вибудовує стійкі соціальні зв’язки, які допомагають землякам інтегруватися, брати активну участь у житті країни.