Музеї якорів, шоколаду, звуку, музей контрабанди… Звичайно, йдеться про Одесу, яку заслужено називають містом гумору, незаслужено забуваючи, що це ще й  місто рідкісних колекцій і зібрань. «Музей вогню» –  єдиний в Україні, заснований одеситом Євгеном Борисковим. У невеликому напівпідвальному приміщенні – майже три тисячі експонатів: від перших примітивних, але досить складних пристроїв, до екстрасучасних.

Під запальнички заходилися прилаштовувати що завгодно – різноманітні брелоки, всілякі сувеніри, навіть, дитячі іграшки. Ось чому в Європейському Союзі, Австралії, Канаді та Новій Зеландії ще понад десять років тому ввели заборону на продаж подібних сувенірів. Адже відомо: з вогнем жартувати небезпечно, найперше дітям. Євген Борисков зрозумів, що після введення «санкцій»  чимало таких дрібничок  стануть раритетними.

Запальнички привозили друзі, Євген купував їх сам, а нині шукає експонати  через Інтернет – знайти новий екземпляр стає дедалі важче. У музеї зібрано запальнички, зроблені під космічні ракети, тварини, різні предмети побуту і навіть меблі. Найширше представлено  транспортну серію, а  найнезвичніші запальнички –  у вигляді героїв популярних мультфільмів і кіно. Окремі колекції – під взуття, зброю, музичні інструменти, фотоапарати і  мобільні телефонии: від стареньких «Нокіа» до айфона останньої моделі. Має Євген Борисков і фронтові запальнички із гільз.

Але в музеї виставлено не лише незвичайні експонати. Тут зібрано історію вогню, способи і традиції його добування у різних народів і в різні часи. А найдревнішим автентичним наборам із кресала, кремнію і трута – по триста-чотириста років.

– Камінчиком, наприклад, кремнієм, різко били по шматочку металу, який і слугував кресалом. Від іскор спалахував трут – сухі волокна льону, мох чи трутовий гриб. А ось козацьке кресало із гострим кінчиком, щоб чистити люлюку, – показує Євген Борисков.

Кожен експонат – гордість збирача «вогневих» раритетів, але один – надто цінний. У музеї зуміли відтворити за кресленнями відомого італійського художника і вченого середньовіччя Леонардо да Вінчі перший механічний пристрій для видобування вогню. Механізми для побутових запальничок почали застосовувати лише у другій половині ХІХ століття, але за 400 років до цього геніальний мислитель епохи Відродження винайшов пристрій і зробив докладні креслення. Через громіздкість «запальничка» Леонардо не прижилася, але принцип її роботи використали у  вогнепальній зброї.

– Дивіться, як працює! – Євген Борисков прокручує колесо, спрацьовує пружина і після різкого удару під механізмом проскакує «середьовічна» іскра. – Відновлено за кресленнями кінця ХV століття, але коли його зібрали, уявляєте, дізналися,  що такого механізму немає навіть в Міланському музеї Леонардо да Вінчі …

До речі, ініціатор унікального музею Євген Борисков не курить. Кажуть, не курив і да Вінчі.

До появи ударних запальничок люди терли дерево об дерево, користалися примітивними механізмами з мотузок. З`ясувалося: добути такий вогонь набагато важче, повторити досвід первісних людей нам так і не вдалося.

Диплом про внесення у Книгу рекордів України – поки єдина висока відзнака музею. Але найбільша нагорода для Євгена Борискова – захоплення відвідувачів. Від нього й запалюється вогнем ентузіазму та натхнення одеський колекціонер. А такий вогонь ніколи не стане музейним експонатом.

Євген Борисков і його колекція. Фото Олександра Гарматенка