Війна і в соцмережах війна: підступні фейки, інформаційні канонади ботоферм, димові завіси «новин». І навала вірусних мемів.

Популярним героїнею «фотожаб» стала Чорнобаївка, село на Херсонщині, де розташовано військовий аеродром. У народі це місце нарекли «українським бермудським трикутником»: окупаційні війська російської армії 12 разів облаштовували там командні пункти, звозили туди техніку – і все це кожного разу методично знищували Збройні сили України. Що в Чорнобаївку зайде – з Чорнобаївки вже не вийде.

Що ж то за село таке? І в чому його сила легендарна?

Перенесемось у ХVII століття, коли на теренах України «панували, добували і славу, і волю» лицарі-козаки. При березі Дніпра, на південь до моря Чорного моря заснували поселення. Мужньо і надійно боронило воно сусідні села від грабіжницьких набігів бусурман. За легендою, засновником його став запорожець Петро Чорнобров, ім‘я якого було добре відоме та наганяло страх на ворогів. Ті називали його Чорним Баєм (з турецької – володар, господар) та обходили десятою дорогою. Згодом прізвисько за отаманом закріпилося «Чорнобай». Піп Гусак і сотник Степан були його найближчими друзями. За одне літо козаки збудували три кам’яні фортеці і назвали їх Чорнобаївська, Гусаківська та Степанівська. Десь у центрі сього трикутника згодом виросла побіля кладовища мала козацька церква Пресвятої Покрови.

Козаки нещадно нищили ворогів-заброд. Так, що нападники просто почали оминати це місце, що несло їм люту смерть.

Одного разу чимала орда бусурман (близько 1000 воїнів) наважилася зупинитись біля Дніпра, везучи з собою награбовані скарби та ясир.

Загін Чорнобая налічував приблизно 150 козаків, та це не завадило їм влаштувати ворогу пекельну січу. Ординська кров текла рікою, а козаки вийшли з бою без втрат – лише двадцятьох було поранено. Звільнені з ясиру дівчата скидали кайдани в річку, окроплену вражою злою кров’ю. Панотець при цьому читав молитву.

Невже той давній козацький ритуал все ще має чарівну силу?

Цікаво, що назва «Чорнобаївка» нагадує за звучанням ім’я слов‘янського божества Чорнобога. Йому не поклонялися, не різьбили його ідолів, проте люди вірили, що Чорнобог впливає на життя і долю. І в час смути та війни, приносили йому жертви, використовували символи темноликого як оберіг або талісман.

Збіг? Не думаю.

Та хоч би як, а козацьке село Чорнобаївка стало ще й легендою XXI століття, що назавжди вкарбується не лише у скрижалях історії, а й у пам‘яті кожного українця.

Як чотири століття тому, лицарська нездоланна Чорнобаївка чекає «нелюбих» гостей. Удванадцяте, уп’ятнадцяте, всоте, – місце зустрічі змінити не можна.

«Можем павтаріть»!