Два роки поспіль Україна час від часу занурюється в пітьму. Сусідня «недодержава» методично обстрілює наші енергетичні об’єкти, інфраструктуру, і ми вимушено звикаємо до періодичної відсутності електропостачання.
На цю справді животрепетну тему спілкуємося з фахівцем. Олександр Харченко працює в компанії «Електрія ЮА» директором з продажу електроенергії.

– Пане Олександре, чому цього літа нам так часто відключали електроенергію? Адже ж тривалий світловий день, маємо й сонячні батареї…

– Так, сонячні панелі є, але вони виробляють електроенергію в обмеженому температурному режимі – від +5 до +25-30 градусів. Різниця верхньої межі залежить від характеристик самої панелі. Коли вона нагрівається вище 25-ти –30-ти градусів, перестає виробляти електроенергію: всередині є гель, який просто перегрівається. Цього літа було дуже спекотно, тривалий час у більшості регіонів температура піднімалася до 35-ти і вище, тому панелі не працювали. Маємо й вітряки, які генерують електроенергію, але проблема в тому, що електроенергію, отриману від сонця й вітру, можна передавати лише на обмежені, короткі  відстані. Неможливо її виробити на Закарпатті і передати, скажімо, до Харківської області. Тобто в одному регіоні сьогодні може бути сонце чи вітер, тоді й електроенергія там буде, але з іншим регіоном, де в цей час похмуро та безвітряно, він поділитися нею не зможе.

– А можна зберігати електроенергію? Є такі сховища?

– Такі технології є. Ми ж користуємося повербанками на побутовому рівні? Приблизно так акумулюють і великі обсяги електроенергії. У світі вже діють повербанки завбільшки з багатоповерхівку.

– А у нас?

– А у нас на заваді стоять два «але».  Перше – вартість. Повербанк, який носите в кишені, коштує в середньому тисячу гривень. От і помножте цю вартість на об’єм п’ятиповерхового будинку. Щоб збудувати таке сховище електроенергії потрібні мільйони гривень. А для того щоб сховище могло постачати енергію при блекауті на селища, потрібні мільйони євро. І таких сховищ необхідно дуже багато, сотні гігантських повербанків по всій Україні. Це мільярди євро. Звісно, таких грошей у бюджеті немає, а інвесторів на цю справу навряд чи знайдемо. Бо війна і в будь-який момент у це електросховище може влучити дрон або ракета. Такі інвестиції – справа майбутнього, тепер, як на мене, це нереально.

Друге «але»: навіть такий велетенський повербанк з часом теж зношується, втрачає потужності енерговіддачі. Як будь-яка батарейка чи повербанк, якими користуємося в побуті. Через два-п’ять років він уже здатен зберігати набагато менше енергії, ніж на початках. І це теж відлякує інвесторів – важкий, дуже дорогий, неприбутковий вклад, а до того ж, повторюся, вельми ризикований в умовах війни.

– Нині Україна експортує електроенергію?

– Експортували, буквально місяць тому, наразі не експортуємо. Але так, періодично продаємо електроенергію закордон.

– І це в той час, коли наші люди майже щодня перебиваються без світла?

– Баланс електроенергії – це така складна штука: умовно, електроенергія яка виробляється на Закарпатті чи на Волині, не може бути доставлена у східну чи навіть центральну частину країни. Надто великі відстані. Зате вона може доставлятися до Польщі, бо та набагато ближче до Волині, ніж Кропивницький або Дніпро. Тобто, або ця електроенергія буде заземлена (тобто утилізована), бо від надлишкової напруги дроти можуть просто погоріти, або Україна її продасть на близькі регіони Польщі й отримає від цього прибуток, який можна використати на виробництво дронів та ракет, а ті полетять в глибини «ерефії» і битимуть по їхніх енергоресурсах. Тому наша влада ухвалює абсолютно логічне рішення: експортувати із західних областей України надлишок електроенергії. Не потрібно тут шукати зраду. До прикладу, щороку трапляється така річ, як доплата за електроенергію в Європі, тобто з 23 по 26 грудня в Європі традиційні свята, майже в усіх країнах на 4 дні зупиняються фабрики, частково заводи, офіси. Святкують всі вдома, але виробництво електроенергії зупинити неможливо, і є така історія: щороку в ці дати можна купити енергію в Європі за від’ємними цінами. Тобто вам доплачуватимуть, якщо її заберете, бо баланс електроенергії великий. Зупинити це неможливо, адже запустити систему генерації ще дорожче. От і в нас це працює за тим же принципом: зупинити систему неможливо, це дуже дорого, тому доводиться експортувати надлишок електроенергії закордон.

– Чого очікувати взимку? Частіших відключень світла, ніж минулої зими?

– Не беруся достеменно прогнозувати. Не знаю, як і будь-хто інший. Це залежатиме від великої кількості факторів. Можу лишень сказати, що держава докладає максимум зусиль, щоб будувати маленькі генерації, щоб робити перерозподіл електроенергії між регіонами. Вкладається дуже багато коштів для швидкого та ефективного розподілу електроенергії між західними та східними регіонами, прокладаються нові електролінії, траси. Умовно кажучи, якщо все залишиться так, як на сьогоднішній день, тобто, якщо будуть відбивати атаки агресора, якщо електроенергія буде вироблятися більш-менш без перебоїв, тоді є шанс провести майбутню зиму загалом так само, як минулу. Можливо, відключень буде трішки більше, але в цілому терпимо. До слова, в Литві розбирається ТЕЦ і частинами перевозиться в Україну, це також дасть додаткову енергію.

– Як довго відновлюватиметься наша енергосистема?

– Це залежить від багатьох факторів, передусім, чи буде багато зацікавлених інвестувати в цей розвиток, особливо західних партнерів. Коли закінчиться війна, і якщо вона закінчиться на прийнятних для нас умовах, тоді є шанс протягом двох-трьох років відновити нашу енергосистему до рівня, на якому вона була до повномаштабного вторгнення. На жаль чи на щастя, нові ТЕЦ побудувати навряд чи вдасться, але з іншого боку, теплові електростанції дуже забруднюють атмосферу, тому й добре, що їх не відбудують. Радше інвестуватимуть у сучасніші виробництва електроенергії, сонячні, вітрові, гідро – на маленьких річках. Або й  у нові атомні електростанції, досить ефективні, бо виробляють дешеву електроенергію.

– Про те, що ми експортуємо електроенергію, вже довідалися. А маємо імпортну?

– Так, купуємо. В Україні ринок електроенергії та газу вже давно лібералізовано, тому приватні комерційні підприємства, такі як наше, наприклад, купують електроенергію закордоном та імпортують в Україну. Не завжди це цікаво та вигідно, оскільки паритет цін трохи відрізняється, в Україні історично електроенергія коштувала набагато дешевше, ніж в Європі, тому для імпорту її раніше доводилося виловлювати ціни в прямому сенсі цього слова. Умовно, сьогодні електроенергія в Європі дешевша, ніж в Україні, – сьогодні імпортуємо; завтра склався вона в Європі подорожчала – не купуємо. Звісно, багатьом підприємствам, в яких безперервний виробничий цикл, немає можливості перечікувати ці стрибки цін, зупиняти виробництво, їм вигідніше просто купити електроенергію в Європі нехай дорожче, але за фіксованою ціною. Таким чином, в Україні сформовано ринок, є комерційні підприємства, які купують електроенергію в Європі та імпортують для інших великих комерційних підприємств, які не можуть зупиняти виробництво. Так вивільняємо для побутових потреб значну кількість внутрішньої електроенергії, яка раніше поставлялася на великі підприємства.

– Як кожен із нас може вплинути на покращення ситуації із забезпеченням електроенергією?

– Напевне, відповідь на це запитання вже знає більшість населення. Перше – це, звісно, відповідальне споживання електроенергії. Якщо є можливість, не вмикайте ті ж таки обігрівачі, а тепло вдягайтеся. Неодмінно ущільніть вікна спеціальними резинками, щоб холодне повітря не потрапляло в оселю. А влітку не використовувати кондиціонери – провітрювати приміщення вночі та вдосвіта, коли ще прохолодно. Якщо у спекотний день перебуваєте вдома, освіжайте себе умиванням чи обприскуванням водою: достатньо пляшки з розпилювачем. Дуже важливо поставити бойлер на еко-режим, тоді він споживатиме набагато менше електроенергії. Можна купити генератор, але цей варіант годиться лише для приватних будинків. Мешканцям квартир радив би придбати великі повербанки з інверторами, які встановлюються у внутрішню електросистему. Вони накопичують електроенергію, коли вона є в мережі, і віддають її в систему, коли вона знеструмлена. Завдяки енергії від повербанка можна користуватися холодильником, бойлером, освітленням. А власники приватних будинків, якщо мають можливість, можуть встановити сонячні панелі чи навіть домашній побутовий вітряк. Вони є у продажу, їхня вартість за повний комплект варіюється від 2000 до 10 000 доларів. Така установка буде живити будинок, коли відключення світла, а коли світло є, то цю вироблену електроенергію можна продавати або просто віддавати в систему України, тим самим робити свій невеличкий внесок у виробництво електроенергії для країни.

– В яких країнах нині можемо купувати електроенергію для регіонів, де її особливо бракує?

– Логічно, що у сусідів, але, на жаль, сусіди північно-східних регіонів України – росія та Білорусь. Саме тому там у нас великий дефіцит електроенергії. Є ще Молдова, яка межує з Одещиною, але в цього сусіда немає власного виробництва електроенергії – одна-єдина ТЕЦ знаходиться на території Придністров’я. Тому в них постійні і гострі суперечки за цей об’єкт – його потужностей не вистачає для внутрішніх потреб країни. Молдова сама постійно закуповує електроенергію в Румунії. Ми ж, на жаль, поки що не маємо прямих міждержавних перетинів з Румунією. Їх потрібно будувати, це вже питання політичне. Потрібно домовлятися, підписувати двосторонній контракт з партнерами, інвестувати, будувати, бо міждержавні перетини – це достатньо велика інвестиція. Тому поки що не можемо імпортувати румунську електроенергію.