Немовби на обкладинці глянцевого журналу – в уяві постає ідеалізований образ американської родини: великий красивий будинок з безліччю спалень і ванн, сад, ідеальний газон, декілька машин – на кожного члена сім’ї; діти навчаються в престижній школі, закладаючи фундамент майбутніх перспектив… А дехто, навпаки, розуміє, що «американська мрія» не має територіальних обмежень. Що існує в нашій свідомості як стимул або надія, щоб збадьорювати себе рухатися, діяти усупереч невдачам і зневірі. Мимоволі спадає на пам’ять оптимістична фраза: «Якщо одні двері зачинилися, то обов’язково відчиняться інші».

Напевне, «американська мрія» – образ, міф, вигаданий заможною привілейованою частиною суспільства, щоб красиво пояснити власний успіх невпевненій, неуспішній, маргінальній решті, щоб дати їй шанс. Бодай сподіватися поступово вирватися з нинішніх тенет негараздів. Незалежно від походження, віку, статті, раси, освіти, соціального статусу.

А для когось «американська мрія» – досягнення вершин будь-якою нацією, у будь-якій точці земної кулі. Це може бути  німецька, британська, японська, корейська, українська мрія. Значною мірою залежить і від людини, її особистісного налаштування, внутрішніх поривань, прагнень, талантів, фантазій, працездатності, готовності задля мети бороти невдачі та поразки. Від її здатності «синтезувати» власні задоволення, інтерес, талант (задатки) з соціально-фінансовим чинником. Чи поєднувати втілення своєї мети, потенціалу, тяжіння до чогось з емоційно-особистісним самоствердженням.

Максим Гербут заснував у місті Ріно (штат Невада) стартап PassiveDom – повністю автономний «розумний» будинок. Винахідливий українець шукав спосіб спорудити мобільне житло за моделлю такого собі конструктора, який можна взяти куди завгодно, і заново зібрати. Та найцікавіше, що стіни, дах, сам каркас (основа конструкції замість фундаменту) друкуються на промисловому 3D принтері, а всі необхідні енергоресурси забезпечуються сонячною енергією. Не потрібні звичне централізоване опалення, газо- і водопостачання, електромережа. Технологічний будинок сам акумулює всі ресурси, щоб у ньому жилося комфортного. Оснащений системою контролю повітря, фільтрації води, управління автономною комунікацією. І коштує таке пересувне диво-житло 67 – 97 тисяч доларів.

А ось приклад «українсько-французької мрії». Ольга Куриленко починала свій шлях до акторства з виснажливої праці моделі. Вона народилася в «середньостатистичній» родині, але екскурсія з мамою до Москви кардинально змінила її долю. У 16 років Ольга їде до Парижа, на свій перший показ. Рано входить у доросле життя, батьки далеко, а в чужій країні знає лише модельного агента. Світ гламуру дуже жорстокий: закони виживання. «Місце під сонцем» дістається лише найсильнішим і найадаптованішим – справжній соціальний дарвінізм.

Юна дівчина опиняться віч-на-віч зі страхами, непевністю і невпевненістю, жорсткими вимогами, фізичним, моральним і психологічним виснаженням… Усе це зворотній бік досягнення «французької мрії». Успіх, слава, фінансовий статок, соціальний статус – лише її лискучий фасад. Але Ольга Куриленко знала, що другого шансу не буде, тому навчилась жити за іншими правилами, щоб бажання стали реальністю. Нині вона відома акторка, підкорила Голлівуд, знімається у фільмах іменитих європейських та американських режисерів: Марка  Форстера, Террі Гілліама, Армандо Яннуччі, Мартіна Макдони. Її офіційне визнання в кіно відбулося в той день, коли режисер і виконавець головної ролі у кінострічці «Шукач води» Рассел Кроу захотів бачити у стрічці українку Куриленко. Він зустрівся з Ольгою, запропонував зіграти будь-яку жіночу роль, яку вона відчує близькою для себе після прочитання сценарію. Тепер актриса не шукає кастинги, режисери самі пропонують їй втілити кінообрази. Підкреслюючи її природну харизматичність. Куриленко досягла «французько-американської мрії» щоденною працею, самоосвітою, шліфуванням здібностей, вмінь, переборенням тілесно-емоційного знесилення. І черпає задоволення з того, чим займається. Кожна наступна роль – новий виклик, досвід і пізнання.