Релігія. Саме це слово міцно вкоренилося за російським «Дньом Побєди». Якщо заглибитись в історію, то свято це з’явилося лише 1965 року, з волі тодішнього комуністичного правителя СРСР Леоніда Брежнєва: конче необхідно було підняти дух радянського патріотизму. А вже в сьогочасній, післяєльцинській Росії його перетворили на релігію.

З 2005 року незмінним атрибутом ідолопоклонства кремлівської «Побєди» стала «георгіївська стрічка», нині заборонена в Україні. Далі почали роздувати культ вождізму і фактично реабілітували комуністичного тирана Іосіфа Сталіна. Ці процеси під керівництвом Кремля створили цілий осередок «побєдобєсія» – істеричного захоплення «перемогою над ворогом». Анексувавши Крим, загарбавши частину українського Донбасу, Росія не просто протиставила себе Європі, вона фактично кинула їй виклик. Слогани 9 травня «Ніколи знову!» та «За мирне небо!» виродилися на «Можєм повторіть!».

Кримське «побєдобєсіє»

Готувати «празнік Побєди» в окупованому Криму почали за тиждень. Відбувалося це на тлі не дуже втішних новин з будови Керченського мосту. Його відкриття вкотре відклали, отож 9 травня переможно проїхати по ньому не вдалося. Передсвяткову підготовку зосередили переважно на безпрецедентних заходах безпеки, бо ж росіяни вже 4 роки намагаються змалювати кримських татар як носіїв терористичної загрози для проросійського населення півострова.  Наприклад, у Керчі за маршрутом військової техніки та колони ветеранів і так званих дітей війни на дорогах заварили геть усі люки. І так уже третій рік поспіль.

А Керч, Сімферополь та Севастополь з 3 травня стояли в заторах: центральними артеріями міст гасала російська військова техніка, а вулицями ходили до зубів озброєні поліцаї з собаками. За інформацією члена Меджлісу кримськотатарського народу Ескендера Барієва, на парад 9 травня примусово зганяли школярів та студентів. Звісно, окупаційна влада півострова таку інформацію не підтвердила.

І ще мила святкова картинка. Дітлахи, виряджені в радянські військові мундирчики, тримали повітряні кульки у формах танків, БТР-ів, гаубиць. Зате парад техніки був коротким. Чому? Організатори не пояснили. Увесь проспект Кірова, площа Лєніна виблискували помаранчево-чорними «георгіївськими стрічами», а чорно-білі портрети ветеранів, які ніс «Бєзсмєртний полк», нагадували ікони, з якими проросійські колони УПЦ МП сунули так званим «крестным ходом» на Київ.

У Керчі до факельної ходи пристало чимало жителів сусідньої Росії. Вони вночі піднімалися на гору Мітридат. А севастопольцям припала до смаку солдатська каша: за нею вишикувалися довжелезні черги. Переважно з молоді. Зате про справжніх ветеранів російська влада півострова забула: для них не підготували геть нічого. Щоб пом’янути померлих товаришів, їм довелося збиратися по закутках парку.

Релігія. Дев’яте травня стає культом агресивної ідентифікації переможця і переможених. Не йдеться про злочини, про спільну перемогу з величезним західним фронтом союзних держав, жодного звуку про розділ Польщі чи спроби захопити Фінляндію, ні рядка про те, як радянська армія встояла завдяки «ленд-лізу» та гуманітарній допомозі. Але попри все те Кремль намагається «випрасувати побєдобєсієм» уми кримчан. Бо «Можєм повторіть!» там ще поки що не працює.