Піклування про соціальне життя людей з обмеженими можливостями є одним із важливих завдань держави. Та чи можна стверджувати про достатній рівень надання цієї допомоги в Україні? На жаль, чинна влада вкрай неініціативна щодо соціалізації таких громадян На цій проблемі наголошували учасники пресконференції в Укрінформі – представники Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю УТОС.

За твердженням заступника голови ЦП УТОС Михайла Новосецького, живемо в сумних реаліях: в Україні де-факто немає соціалізації незрячих громадян. Діє, звісно, загальна програма підтримки громадських організацій інвалідів. Та бракує окремої статті в державному бюджеті.

Пан Новосецький звернув увагу, що більшість громадських організацій, які надають допомогу незрячим, обмежуються лише разовими заходами. А УТОС має розвинену інфраструктуру постійної підтримки цих людей, але потребує стійкої інституційної фінансової допомоги держави.

В Україні діє близько 60 підприємств для осіб з інвалідністю через складні порушення зору. Про це повідомив директор Київського учбово-виробничого підприємства №2 УТОС Олександр Вінковський. Доповнивши: там трудиться 2600 осіб з інвалідністю й 4,5 тис. здорових працівників. І виробляють вони близько 1500 найменувань товарної продукції, за реалізацію якої в 2020 році виручили близько 450 млн. грн.

– Наша організація має соціальні об’єкти, які надають послуги незрячим, –  пояснює Михайло Новосецький. – Це і бібліотеки з рельєфно-крапковими книжками, озвучені та зі збільшеним шрифтом, це і пристосовані клуби для творчої реабілітації, і спортивні секції… Врешті, це гуртожитки й будинки, де проживають люди з вадами зору. Наші працівники, зайняті на постійній основі в цих соціальних закладах, надають ті послуги, які не може надати держава.

Учасники пресконференції нагадали: в нашій країні близько 150 тис. осіб з вадами зору. З них майже 40 тисяч – із глибоким ураженням зору. Працевлаштувати незрячих нині можливо лише на підприємствах УТОС. Які використовують ручну працю і тому потребують допомоги Фонду соцзахисту інвалідів. А осередки УТОС, співпрацюючи з місцевою владою, дбають про зменшення для незрячих бар’єрності міської інфраструктури, про їхній фізичний супровід, побутове обслуговування, про надання пільг тощо.