Коли вперше місяців зо два тому вловив у соцмережах повідомлення про намір однієї дуже любої нинішній владі аграрної компанії насадовити птахофабрик в історичному та духовному осерді України, на Чигиринщині, – не повірив очам своїм: думав, якась вражина-фейкотворець зумисне підлими брехнями липку павутину суспільної тривоги плете. Але, зателефонувавши друзям-чигирицям, отримав коротку, як контрольний у скроню, відповідь: “Свята правда!”
Не втяла Московія славний Чигирин “мирним атомом”, зате теперки “наші” завидющі і загребущі землячки, бодай їм чотири дошки і п’ятої трошки, любесенько загидять Гетьманську столицю смердоттям курників?
Саме час в усі дзвони дужо бити, хто в Бога вірує! Як перед ординською навалою – скликать усіх на мури!
Чигирин – душа України. “А в них во всем их казацком народе, всегда во устех то слово и намерение и дело: при ком Чигирин и Киев, при том и они все должны в вечном подданстве и верности и в тишине жити”. Так писав колись про козаків до московського царя Гетьман України Іван Самойлович.
Тому й б’є прицільно “рідна” вражина, поріддя гемонське, срібнопродажне, “волі нашої отрута” – у самісіньку вкраїнську душу смертно гатить! Випекти, вичахнути, узяти струпом, пустити порохами на чотири вітри. Щоб ані сліду – тільки послід… Курячий.
Піднімаймося, люди, за нашу душу! Трясімо недолюдків, як миршаву грушу! Бо тільки-но з ганьбою припаде на коліно повитий куроїдами-баригами Чигрин – умить виросте нищівний Холодний Яр.
І то вище Говерли!

Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ

ГОЛОС ПИСЬМЕННИКІВ

«У 70-х роках ХХ століття українські письменники та творча інтелігенція стали на захист гетьманського Чигирина і відвели небезпеку спорудження АЕС на козацьких кістках. Нинішні магнати, «курячі» олігархи, задумали побудувати на березі Дніпра, неподалік Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», резиденції гетьмана Богдана Хмельницького, фортеці гетьмана Петра Дорошенка, етнографічно-туристичного комплексу «Козацький хутір» та дитячого оздоровчого табору, 114 курників на 2 мільйони голів птиці.
Реалізація цього екологічного проекту завдасть непоправної шкоди досі чистій природі Чигиринщини, пам’яткам історії, культури, археології, гідрології. Концентрація у повітрі, ґрунті та воді сотень тисяч тон небезпечних хімічних сполук, курячого посліду і пилу, тваринних вірусів отруїть довкілля, ґрунтові води, підірве здоров’я людей.
Чигирин не має залізничного сполучення. Транспортування продукції і шкідливих відходів птахо- виробництва туристичним маршрутом Чигирин-Медведівка-Мельники-Холодний Яр-залізнична станція Кам’янка – це катастрофа для історичних сіл Чигиринського району. Це знищення проекту створення національного природного парку «Холодний Яр», за яке борються екологи, історики, патріоти-активісти.
За кількістю історичних, археологічних, природних пам’яток легендарному урочищу Холодний Яр немає рівних в Україні. Місця, де починалися південні рубежі Київської Русі, де розгорілися Хмельниччина, Гайдамаччина, де зі зброєю у руках і прапором «Воля України або смерть!» до останнього подиху билися з ворогом захисники УНР, де й досі височіє тисячолітній велет, дуб Максима Залізняка, щороку відвідують сотні тисяч туристів з усіх куточків країни та з-за кордону. Для молоді Холодний Яр — символ сили й незламності українського духу. Символ державності, волі й свободи.
Спорудження на могилах героїв України курників – не просто помилка. Це нахабний цинізм. Це зневага до історичної пам’яті та національної гідності. Це плюндрування землі, де творилася українська нація, історія і держава.
Закликаємо всіх небайдужих стати на захист стародавнього Чигирина, Суботова, Медведівки, Холодного Яру – історичних святинь українського народу! Не з руйнування, а з відродження благословенної землі борців за волю України треба починати підготовку до історичної дати – сторіччя подій Української революції 1917—1921 рр., указ про відзначення якої щойно підписав Президент України.

Дмитро ПАВЛИЧКО
Юрій МУШКЕТИК
Борис ОЛІЙНИК
Василь ШКЛЯР
Іван ДРАЧ»