Руйнувати усталені погляди на навколишній світ, спостерігаючи та заглиблюючись у нього, покликана експериментальна виставка NHT – Non Hunan Trilogy («Нелюдська трилогія»), що відкрилася у столичній Лабораторії сучасного мистецтва «Мала Галерея Мистецького арсеналу».

Це своєрідна репрезентація довготривалого дослідницького проєкту об’єднання ruїnscollective Тети Цибульник та Еліаса Парвулеско. Тета Цибульник народилася в Києві. Вивчала соціологію в Києво-Могилянській академії та соціальну антропологію в Центрально-Європейському університеті Будапешта. Працювала програмною координаторкою Фестивалю кіно та урбаністики «86». Еліас Парвулеско вивчав інженерію, сучасне мистецтво та кінознавство. Працював журналістом, редактором, дослідником кіно. Брав участь у міжнародних кінофестивалях та колективних мистецьких проектах. Номінант премії PinchukArtCentrePrize 2020.

Протягом трьох років цей дует митців здійснював експедиції до об’єктів та місць, яким присвоєно статус «Природні пам’ятки національного значення». Так народилася відеотрилогія, погляд на природу в неантропоцентричний та нересурсний спосіб.

Перша частина присвячена віковим та меморіальним деревам, включеним до переліку «Національні дерева України». На думку співавтора проєкту Еліаса Парвулеско, сам перелік доволі абсурдний, бо лише створює видимість того, що держава опікується природним середовищем. Насправді ж ця опіка почасти дискримінаційна: виокремлює кілька конкретних дерев, а при цьому не розв’язує глобальних проблем. Серед яких вкрай гостра – загрозливі обсяги викидів вуглекислого газу.

У наступній частині трилогії йдеться про болота – другий після дерев поглинач СО2. Екологічний біль цих природних об’єктів – неконтрольований видобуток торфу, що знищує унікальний ландшафт та біорізноманіття. Основні зйомки учасники експедиції проводили в болотистому ландшафтному заказникові Замглай неподалік Чернігова.

Третя частина проєкту повідує про метеорит Княгиня, що в XIX столітті впав на території сучасної Закарпатської області. Художників зацікавила історія описів цього космічного об’єкта, що схиляє людину до містифікації.

Експоновану трилогію єднає думка про те, що людина освоює світ, даючи об’єктам імена та характеристики, з яких потім формує зручну картину сприйняття. Автори мистецького проєкту порушують складне питання: наскільки таке увиразнення наближає нас до розуміння навколишнього світу?