Якби тему здоров’я путіна, що так інтенсивно обсмоктується у світових ЗМІ, сприймати всерйоз, то слід було б констатувати: маємо справу з трупом.
Водночас чудово розуміємо, що, на жаль, це далеко не так.

Я кілька разів прокручував останні відеокадри з кремлівським вождем – його горезвісний виступ на параді 9 травня, нещодавню бесіду з лукашенком про російську економіку, ще якісь ритуальні наради, – і як не вдивлявся в цю мерзенну особу, жодних ознак наближення його кінця не розгледів. Кінцівки в нього не тремтять, як це стверджують, смикається він, як завжди, однаково, поводиться так само театрально й істерично, як і раніше.

Як для 70-річного старого – має доволі пристойний вигляд.

Тим часом типологія його уявних недуг розростається, як ракова пухлина. А деякі ЗМІ вже припускають, що путін насправді давно горить у пеклі, а його роль у цьому тлінному світі виконує двійник – наче ми живемо в часи лжедмитріїв, а не комп’ютерів, здатних за мить ідентифікувати обличчя особи.

У ЗМІ та в усних переказах фігурують, зокрема, такі його болісті: рак крові, рак щитоподібної залози, рак кісток, хвороба Паркінсона, сліпота. У повідомленнях посилаються на спецагентів ФСБ, західні розвідки, особистих лікарів, охоронців… Проте, на моє глибоке переконання, усе це повна маячня.

Хоча й не зовсім випадкова. Гадаю, вона є частиною інформаційної кампанії російських органів.

По-перше, розмови про путіна перетікають у зовсім інше, менш неприємне для москви русло. Замість того щоб обговорювати його звірства, мізантропію, садизм і нацистські нахили, світові ЗМІ переключилися на болячки та фізіологічні процеси.

По-друге, у росії добре знають, що політика розвинених країн будується значною мірою на емпатії – якої, до речі, у самій московії ніколи не було й немає. Особливо це стосується північноєвропейських держав, Великої Британії, Північної Америки, Австралії. Усвідомлено чи підсвідомо хворим, немічним, юродивим співчувають, ставляться до них поблажливо, милосердно… Чутками про передсмертні стани вождя путінська зграя розраховує на якісь поблажки до себе – так само, як затятий психопат-злочинець, влаштовуючи слізні сцени, розраховує на жалість суду. Може, пом’якшать або принаймні не посилюватимуть санкції. Чи змилуються після неминучого краху росії… Не так суворо судитимуть… Що ж візьмеш із тяжкохворого?

По-третє, розмови про хвороби розслабляють, розпорошують увагу західного світу та України. Дають марні сподівання, які заважають ухвалювати швидкі, жорсткі рішення. Навіщо поспішати, коли він скоро здохне?..

По-четверте, західний світ має відчувати небезпеку від смертельної хвороби лідера ядерної держави. Адже втрачати йому нічого. Навіщо нам такий світ (чи мир?), якщо в ньому не буде росії, каже путін. Ці слова легко переінакшити: навіщо світ, у якому не буде путіна!.. Тобто ступаючи в могилу, він може потягнути за собою всю планету. Тому бійтеся й не підтримуйте Україну!

По-п’яте, відвертається увага від пародійно одутлого обличчя, накачаного ботоксом. Воно ж бо, слід читати, має такий вигляд через ліки, гормони чи хіміотерапію, а зовсім не тому, що вождь омолоджується.

Розмови про недуги путіна поширюються в зарубіжних ЗМІ, адже розрахунок робиться саме на зовнішній світ. Усередині росії він – пам’ятник, на який смерть не здатна простягти свої лабети. Інакше затопчуть, знищать, змішають з лайном. Слабаки не терплять слабаків.

Урешті, здоров’я, фізіологічні нюанси, аналізи чи пункції путіна не повинні мати для нас особливого значення. Бо ми маємо справу не з печінкою, кістковим мозком, простатою чи вмістом кишок, а з діяннями.

Єдине, що може викликати медичний інтерес, це стан його психіки. Ні, путін, безумовно, не божевільний. Але стовідсотковий психопат – з усіма хрестоматійними ознаками цього типу особистості.

Однак це вже інша тема. На тривалість життя та фізичну форму психопатія істотно не впливає.