«Ґендер чи антиґендер. Хто атакує демократію в Україні?» Така назва дослідження, яке презентували в агенції «Укрінформ» керівники низки вітчизняних громадських організацій, активістки та науковці. Цей ґендерний проєкт реалізовано за підтримки німецького фонду «Filia. Die Frauenstiftung» та федерального міністерства закордонних справ Німеччини.  
За словами Катерини Левченко, Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики, нині все ще маємо багато «рифів» і «підводних каменів» довкола теми рівності чоловіків і жінок. Попри те, що невдовзі відзначатимемо 15-ту річницю від дня ухвалення достоту дієвого Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків». Втім у дискусіях, стверджує чиновниця, і досі часто послуговуються маніпуляціями, підміною понять, фальшуванням фактів тощо. Катерина Левченко акцентувала, що тема презентованого дослідження стосувалася не правової а соціальної сфери.

– Антиґендерні прояви негативно впливають на формування політики рівних прав і можливостей, гальмують процес просування прав жінок в нашій державі, – зауважила директорка Українського жіночого фонду Олеся Бондар. – Раніше ці рецидиви проявлялися у вигляді брошурок і плакатів на зразок «Убий феміністку», нині вже бачимо організовані дії та акції, за якими стоїть системне фінансування і підтримка на вищому рівні.

Якраз з’ясувати, наскільки системними й організованими є антиґендерні рухи в Україні та чи можуть вони становити загрозу національній безпеці, і мали на меті творці цього дослідження, повідомила президентка ГО «Ла Страда–Україна» Катерина Черепаха.

На думку Анастасії Рябчук, доцентки кафедри соціології Києво-Могилянської академії, антиґендерні ініціативи часто спираються на авторитет науковців, які діляться коментарями.

– Позиція щодо ґендерних теорій, – зауважила експертка, – часто випливає з релігійних переконань, консервативних політичних поглядів і критичного ставлення до тем, пов’язаних із сексуальністю та сімейним життям.

А тому, переконана пані Рябчук, важливо розуміти соціальний контекст, звідки формуються антиґендерні погляди.

Підтвердила серйозні масштаби антиґендерного спротиву і голова ГО «Асоціація «Жінки в медіа» Єлизавета Кузьменко. За її інформацією, активістки часто побоюються проводити феміністичні акції в регіонах, повідомляють про цькування, погрози, навіть про втрату роботи.

– Феміністок та дослідниць суспільства рівних можливостей опоненти нерідко називають «ворогами української нації», «сепаратистами»/«посібниками внутрішніх окупантів», «соросятами», «ліваками», – наголошує очільниця асоціації «Жінки в медіа». І додає: через цькування та відверті погрози дехто з активістів змушений виїжджати за межі рідної країни.

Катерина Левченко переконана: зняти напругу в суспільстві щодо гендерного питання можна перш за все інформаційними кампаніями, невтомно пояснюючи суть і сенс державної гендерної політики.

Натомість Лариса Компанцева, незалежна експертка з інформаційної безпеки, проводить паралель між активізацією антиґендерних сил в Україні та фазами російської гібридної війни:

– Аналіз за методологією Big Data засвідчив: просування антиґендерної ідеології в Україні – класична інформаційна операція. Етапи її просування збігаються з етапами агресії РФ щодо нашої держави.

Тимчасом Урядова уповноважена з питань ґендерної політики застерегла від категоричних висновків, які унеможливлюють комунікацію та об’єднання суспільства. «У нас є групи, дуже активні в просуванні національних цінностей України, які позиціонують себе патріотичними. І це не означає, що будь-яка група, яка просуває цінності національного відродження України, одразу стає прихильницею антиґендерних поглядів. Адже є дуже активні жінки в «Правому секторі», у ветеранському русі», – пояснює свою позицію Катерина Левченко.

Такої ж думки і Катерина Черепаха: важливо, мовляв, знаходити точки дотику між представниками різних поглядів, не ділити їх на «своїх» і «чужих», і наочно доводити, що ґендерна рівність не загрожує родинним цінностям.

Погрози і фізичне насильство проти учасниць жіночого правозахисного руху – це, звісно, не лише біда України. Тому жіночі фонди України, Вірменії, Грузії та Німеччини ініціюють рух «Жінки на місцях мобілізуються заради демократії». Аналізують виклики і загрози, інформаційні атаки та маніпулятивні технології. Відповіддю стане міжнародна адвокатська кампанія на підтримку прав жінок, яка розпочнеться вже цього року.