Верховна Рада України ухвалила Закон про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з оновленням офіційного перекладу Європейської хартії регіональних або міноритарних мов.

Доти некоректному, а фактично маніпулятивному перекладові терміну regional or minority languages, адаптованому через російську, який спотворював зміст Хартії, нарешті повернено його суть: захист має стосуватися мов, що є чисельною меншістю мовців, а не «мов національних меншин».

За словами віцепрем’єр-міністерки з гуманітарної політики України — міністерки культури України Тетяни Бережної, повернення українському перекладу Хартії точних дефініцій вкрай необхідно, «щоб захищати ті мови, які дійсно цього потребують, і водночас — гарантувати важливість державної, української, мови».

За нинішнім коректним перекладом Хартії, російську мову вилучено з переліку мов, на які поширюється цей правовий документ. Як обґрунтовують ініціатори законопроєкту, російська в Україні внаслідок свого панування упродовж кількох століть залишається нині найуживанішою мовою національних меншин, тому немає підстав вважати її загроженою.

Не буде відтепер в узаконеному переліку мов, які в Україні бере під захист Хартія, і молдавської – з огляду на позицію самої Молдови, державною мовою якої офіційно є румунська. Є у ньому білоруська, болгарська, гагаузька, іврит, ідиш, караїмська, кримськотатарська, кримчацька, німецька, новогрецька, польська, ромська, румейська, румунська, словацька, угорська, урумська та чеська.

Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська зазначила: це рішення країна чекала багато років. «Ми нарешті відновили історичну справедливість і перегорнули сторінку багаторічних спотворень, що використовувалися для політичного тиску та легітимізації русифікації, продемонстрували свою зрілість як європейська держава», – наголосила мовна омбудсменка. Її попередник на цій посаді Тарас Кремінь теж підтримав оновлений текст Хартії, назвавши його таким, «що відповідає оригіналу, українському законодавству, нашим національним інтересам, європейським принципам». «Комусь, – зазначив експерт, – це може здатися технічною правкою, якою відновлено дух сучасної багатомовності, а також політичним елементом перегляду тих мов, які потребують захисту. Насправді ж це – значний крок до зміцнення державної мовної політики, помітний баланс між свободою та відповідальністю, справжня боротьба за єдність нації, силу держави, сталий розвиток, нашу гідність».