У свої двадцять сім  Вікторія РЕДЧІК уже  спробувала себе юристкою,  займалася різним бізнесом, доки не створила успішний торгівельний бренд. А найголовніше –  збудувала власне родинне щастя.

—  Вікторіє, наскільки знаю,  Редчік – це не твоє справжнє прізвище.

—  Так, це псевдонім. Англійський переклад мого дівочого  прізвища  Краснощок.  Подумала, що непогано.

— Як тобі вдалося відкрити у Києві успішний бізнес?

— Київ – місто можливостей. Коли  переїжджала сюди із Запоріжжя, розуміла, що все залежить від мене, а не від когось. До свого бізнесу, до нинішнього його рівня, йшла довго, хоча він був, так би мовити, у мене під руками. Фабрика з виробництва паркетної дошки належить батькові, але я розуміла, щоб без нових форм продажів, без цифровізації технології, чи, як зараз говорять, диджиталізації, перспектив для розвитку не буде. Формально я  просто створила новий бренд, а насправді змінила організацію продажів. Виробництво зростає, ми задоволені успіхами.

— Для такого розвитку потрібні гроші?

— Перші гроші  вклав у фабрику батько. Щоб вивести її із занепаду, потрібна була мережа продажів по всій Україні. Треба було вкластись в онлайн -магазин, у сайт та в його розкрутку. Робила це за власні кошти. Наразі  працюю зі своєю партнеркою Катериною.

— Знаю, що у тебе було власне ательє…

— То був свого роду  перехідний період. Ательє відкривали з сестрою. Воно  якийсь час непогано працювало, але нині у мене інші пріоритети. Звісно, люблю стильний одяг, якось з Андре Таном співпрацювала, маю «модні» проекти, але займатимусь ними, мабуть, пізніше…

— Бракує часу?

— Враховуючи, що в мене незабаром пологи, то справді часу не вистачатиме. Починаю день, як усі жінки: готую сніданок чоловікові та сину, потім заводжу його до садочка. Лише  в офісі стаю бізнес-леді. Щодня маю щонайменше три-чотири зустрічі. Коли підписуємо нові контракти, то виїжджаю до клієнтів. Надихаюся  зустрічами, мені подобається спілкуватися та розвивати успіх. А ввечері знову сім`я. Але часто буває, що навіть опівночі думаю про роботу (сміється).

— Ти постійно спілкуєшся з людьми. Як вдається домовлятися з кожним?

— Не з кожним. Нещодавно був доволі хамовитий клієнт.  Такі зазвичай звикли, що їм ніде не відмовляють. Сказала, яку максимальну знижку  можемо  надати, але він  вимагав більшої. Відповіла, що знаю ціну собі і товару.

— Перш ніж знайшла себе, де встигла попрацювати?

— Працювала у міжнародній організації волонтером, юристом у фірмі. Далі зі своїм колишнім чоловіком намагалися відкрити спільну справу – продавати смажене морозиво. Але, на жаль, він був не готовий до того, що жінка може  на рівних  працювати в бізнесі, щось радити… Потім було ательє і паралельна робота юристом-фрілансером. І нарешті  моє –  компанія  «Levens».

— Порадь , як зробити  бізнес успішним?

— Мій успішний стартап ще попереду… Треба горіти ідеєю, тоді ти запалиш інших. Друге, не боятися делегувати свої права чи обов’язки. Ти не можеш знати всього, тому не треба страхатися, що інший щось зробить краще за тебе. І третє: не бійся можливих невдач.

— Якщо б довелося вибирати між роботою і родиною?

— У мене вже був такий досвід. Я обрала родину. І почуваюся щасливою.