Роботи, над якими вона працювала кілька років, вода змила за один день…
6 червня 2023 року українська культура втратила унікальний дім-музей художниці Поліни Райко. Після підриву окупантами Каховської ГЕС вода в її будинку доходила ледь не до стелі. Більшість робіт постраждали, а деякі вже не підлягають відновленню.

У столичному «Українському домі» презентували документальний проєкт: «Поліна Райко. Зникоме». Як своєрідний зболений відгук на руйнування музею художниці. Його залишки досі перебувають на тимчасово окупованій території Херсонської області.

Будинок Поліни Райко, розписаний нею власноруч, особливий для української мистецької спадщини. Майстриня оздобила його у пам’ять про трагічні сторінки власної біографії (Друга світова війна, вивезення на примусові роботи до Німеччини, трагедія на Чорнобильській атомній станції). До цих усенародних трагічних сторінок додалися трагедії особистих утрат: 1994 року в автокатастрофі загинула її дочка Олена, через рік пішли у засвіти чоловік та син Сергій…

Так, лишившись самотньою, шістдесятидев’ятилітня жінка взяла до рук пензля. Клечала своє осиротіле гніздечко гніздечко, яке пам’ятало рідні голоси…

Малюнок за малюнком оживали на білих стінах, барвили стелю, паркан… Свій творчий процес вона називала відпочинком для душі. «Пополю на городі – та й до хати, малювати!».

Не всі сусіди схвально сприйняли несподіване захоплення жінки, дехто відверто насміхався з неї. Тому вона усамітнилась. Але коли до Поліни Райко почали приїздити в гості мистецтвознавці та зацікавлені люди, навіть скептики визнали її талант художниці. Тоді вона зважилася розчинити для всіх двері своєї «мистецької оселі».

На жаль, радість від створеного тривала недовго: у січні 2004 року Поліни Андріївни Райко не стало… А тепер штучна повінь, спричинена рашистськими варварами, знищила її мистецьке творіння. Відновити славетний «заклечаний дім» нині неможливо, на це можна сподіватися лише після звільнення окупованих територій. Тоді, сподіваємося, фахівці разом з громадою подарують обійстю Поліни Райко нове життя, а ім’я самобутньої народної художниці знову зазвучить як символ незнищенності українства.