На тижні Швеція дала «зелене» світло російському газогону «Північний потік-2», що пролягає дном Балтійського моря. Цікаво, що шведська влада, хоч і не противилася цьому проекту, та все ж таки вимагала чітких відповідей на низку запитань. Наприклад, після того, як газогін відпрацює, хто очистить дно Балтики від непотрібного брухту? 

– Уряд Швеції не зміг сказати «ні» менеджменту «Нордстріму», – зізнався міністр підприємництва та інновацій Мікаель Дамбер.

Звідки ж ця слабина у держави, яка й нині гостро критикує Путіна і схвалює санкції проти Росії за напад на Україну? А нічого говорити про Швецію чи її сусідку Фінляндію, якщо найпершою погодилася на підводний газогін фрау Меркель, яка все ще страстотерпеливо силкується укоськати  людожерство Путіна у рамках Норманського формату.

Що ж то за пропозиції «менеджменту» російського «Газпрому», від яких не можуть відмовитися уряди європейських держав? Відповідь банальна: гроші.

Згадаємо, що у квітні в Європейському союзі спалахнув скандал: європарламентарії піднесли запаленого сірника до російської газової труби. У доповіді «Виклад основних цілей» експерти Єврокомісії розкрили механізм розколу Європи газовою трубою включно із шантажем і підкупом. За цим документом, «Газпром» порушував численні закони ЄС і мав «агресивну поведінку», диктуючи «несправедливі ціни» і використовуючи свою «домінуючу позицію». Так, свого часу Польща платила за тисячу кубометрів газу 350 доларів США, а Німеччина – лише 200, навіть за віддаленіші поставки.

Давши дозвіл на «Північний потік-2», канцлер ФРН Ангела Меркель після візиту  до неї  українського президента Петра Порошенка раптом згадала, що треба обов’язково врахувати транзитну роль України. То чого ж не врахувала з Путіним «до того»? Зрештою, чому не запросили українську сторону, якщо «потік» зачіпає її інтереси?

– А тому, що це тільки економіка, тобто гроші, і не більше, – твердять в уряді Німеччини. Виходить, сьогодні у європейських столицях традиційно погрожують Москві кулаком, щоб домогтися відкупного?

Але якщо раніше Євросоюз і Америка накладали санкції проти Росії, то тепер президент США Дональд Трамп заявив про готовність запровадити обмеження на німецькі компанії, що братимуть участь у спорудженні нової транспортної магістралі. Таємна російська зброя таки спрацювала: Путін «розколов»  ЄС,  зіштовхнув Європу з Америкою. Мовляв, нехай між собою воюють, а я рахуватиму грошенята!

Лише Данія, єдина із четвірки країн, через виключні економічні зони яких має пролягти нова труба, поки що непоступлива. Прем’єр-міністр Ларс Расмуссен заявив, що необхідно спершу врахувати інтереси України.

На газовому полі лишився один воїн, але чи стачить у нього сили? Чи не зроблять і данцям пропозицію, від якої ті не зможуть утриматися?

Найстрашніше, що політичне верхоглядство головних європейських керманичів, задобрювання Путіна, як колись Гітлера, може обернутися новою геополітичною катастрофою. І найпершою прийме ці виклики та загрози Україна. Справа не у втраті стратегічної транзитної позиції, у завданих нам збитках, що, звісно, вкрай болюче для країни, яка відбивається від кривавих обіймів російських «братків», чия економіка, обтяжена війною, балансує на межі дефолту.

Від повномасштабного загарбання України Путіна стримували не санкції, тим більше не «висока стурбованість» і численні заяви європолітиків. Путін розумів, що під час війни, випадково чи ні, у трубопровід можуть поцілити снаряди. А коли газ перестане надходити, фрау Меркель і мсьє Макрон (а Франція теж серед прихильників «Північного потоку-2») обуряться не на словах. І почнуть не вмовляти, а душити Путіна. А тому той  уже звів громовідвід, щоб після нового наступу на Україну поменшало стурбованих, які накликатимуть на Росію громи й блискавки санкцій. Пішов традиційним для Росії «другім путьом» –  обхідним. Дві труби через Балтійське море за потужністю рівнозначні українській транспортній системі. А як же інак? Щоб ніхто не сумнівався: наш кремлівський «цар всія Газпрому» – надійний партнер, організує обіцяні поставки до Європи за будь-яку ціну. Навіть ціною гарбання України, кров’ю тисяч українців…

А сам «Газпром» продовжує свою звичну політику підкупу. Ключовим європейським газотрейдерам знову обіцяно знижки. Тому, крім уже згадуваних Франції і Німеччини, «за» «російський» потік висловилися Австрія і (увага!)… Нідерланди. Так, ніби й не було малайзійського «Боїнга», збитого у небі над Донбасом російськими агресорами, і майже трьохсот загиблих, серед яких 154 громадянина Нідерландів…

Європейські політики та чиновники, безумовно, за демократичні цінності, за права і свободи громадян, за непорушність державних кордонів, якщо за них не треба платити. Чи якщо заплатить хтось інший. А «Північний потік», вважають деякі євролідери, не загрожує ні цінностям, ні кордонам, ні правам і свободам. Бізнес та й годі!