Якщо є рай на землі, то це, безперечно, Ніцца: білі вілли на тлі синього моря, зелені пальми та рожеві олеандри вздовж бездоганних доріг, різнокольорові карнавали, усміхнені перехожі на знаменитій семикілометровій набережній… Ну і феєрверки, звісно. Вони тривають годину, піротехніки творять своє музично-театральне дійство просто посеред моря. Подивитися на це з’їжджаються сотні тисяч, зазвичай, беручи із собою дітей…

Отримавши від  френдів повідомлення з місця трагедії, читала в коментах, як матері, рятуючи своїх дітей від убивці, викидали їх подалі на узбіччя… Увімкнула французькі телеканали і не знайшла ніякої інформації, зате картинку дала Росія. Певно, що не для мене, швидше для держсекретаря США, котрий прибув до Москви узгоджувати питання спротиву тероризму. Останнім часом я багато подорожую Францією і можу переконано сказати: із шести відпочивальників у Ніцці п’ятеро будуть розмовляти з тобою російською, на Англійській набережній безліч російських ресторанів, в аеропорту щогодини приземляється якийсь літак із російськими туристами, в православній російській церкві співають «многая лєта!» державі з двоголовим орлищем на гербі, в музеї захоплено споглядають шедеври Шагала  і чомусь вважають його «російським», а мер Ніцци не так давно відвідав окупований Крим, де засвідчив свою дружбу з украденою у нас Ялтою…

А ще нещодавно тут, на цій же набережній помпезно відсвяткували «Дєнь Росіі», увінчавши це кривавим побоїщем футбольних фанів у сусідньому Марселі…

Думаю, не можна убезпечитися, якщо дружиш із монстром…

Особливо, коли живеш у раю!