Світовий океан. Гігантська, понад 71% поверхні земної кулі, екосистема та рідна домівка для незліченної кількості живих істот. Проте світові виробники чомусь вбачають в ньому такий же гігантський смітник для відходів своїх підприємств. Модна індустрія також робить внесок у це планетарне лихо. До прикладу, щороку в океан потрапляє пів мільйона тонн мікроволокон одягу. Це зло можна виміряти шкодою від 50 мільярдів викинутих пластикових пляшок. Так, перучи одяг, масово забруднюємо океан. І готового рецепту як побороти це, на жаль, усе ще немає.

Фешн-індустрія причетна й до викидів вуглекислого газу. За даними ООН, 2018 року, виробництво одягу генерує близько 10 відсотків цього забруднення. Якщо такі темпи зберігатимуться – до 2050 року цей показник може вирости у 2,5 разу.

Вдумлива мода

Чули про етичний та екологічний напрям у царині модної індустрії? Які не допускають у виробництві токсичних хімічних речовин, а для виготовлення одягу, взуття, аксесуарів застосовують перероблені матеріали.

Райан Клот, засновник та керівник іспанської компанії «Fashioneers», яка допомагає розвиватися стартапам у сфері модних технологій, визначає три напрями цієї ідеї: дбайливе використання природних та людських ресурсів, повторне використання готових речей, а також переробку відходів і речей для виготовлення нових.

Серед брендів, які дотримуються цієї ідеології, – «Stella McCartney», «Phoebe English», «Maggie Marilyn», «Brunello Cucinelli», «Reformation». Є серед них і наші: «RCR Khomenko», «Ksenia Schnaider» та «ARTEMKLIMCHUK».

Зворотній бік медалі

Але ж зрозуміло, що не може бути все настільки ідеально. Існує, скажімо, грінвошинг, маркетинговий хід прикидання «зеленим». Найчастіше його використовують недобросовісні виробники для створення eco-friendly іміджу бренду. Щоб одурити споживача.

«Легко сказати, що щось є екологічним, і жодних доказів не надати, – розповідає виконавча директорка організації «Sustainable Apparel Coalition» Аміна Разві. – Такі слова не завжди підтверджуються достовірними даними, що заважає споживачам робити правильний вибір».

Компанії, яких час від часу звинувачують в грінвошингу, відомі більшості: «Nike», «Zara», «H&M». Остання, наприклад, знана своєю програмою збору старого одягу. За принесені речі покупець отримує купон на знижку. Проте дуже маленький відсоток зданого справді відправляють на переробку.

Такі ж історії можна знайти і в інших представників мас-маркету. Екоекспертка Лада Полтавська пояснює, як бренд лише вдає, що він екологічний: «Варто дізнатися про те, в яких умовах ця річ була створена. Звернути увагу на складники, на якість самої продукції, на її цінову політику, на бізнес-модель, яку обрав бренд. Якщо компанія працює за принципами циркулярної економіки, коли все, що було створено, отримує друге життя, коли це раціонально використані ресурси, коли немає шкідливих викидів, коли враховується весь ланцюг постачання, разом із логістикою та пакуванням, коли компанія несе відповідальність за створений нею продукт, а не перекладає її на покупця, – такі бренди можна назвати екосвідомими».

Купуйте думаючи!

Зрозуміло, це досить складний шлях, та всі зміни мають відбуватися поступово. Покупця радше злякають ціни на вдумливу моду, але це виправдовується витратами виробництва. Пам’ятайте, що такою покупкою спонсоруєте чесну працю та суттєвого оздоровлення довкілля. Та й краще мати одну якісну річ, аніж десять дешевих футболок з поліестеру.

Тож перш ніж розрахуватися за нове вбрання, запитайте себе: «Чи є в мене щось подібне?», «Як довго і чи з користю послужить мені це вбрання?», «Як часто буду його носити?». І не забувайте перевіряти бренди на можливість грінвошингу. Адже не все, що рясніє написами «eco», «vegan», «chemical free», є таким насправді.