Футзальний турнір «Еластико» відносно молодий: перші  змагання відбулися навесні минулого року. Відтоді дещо змінилося. Насамперед, додалося команд: їх нині – аж 47. А концепцію змагання максимально наближено до розіграшу у професійних лігах. Кращого мотиватора для професійного зростання годі й придумати. Додамо сюди ще й солідний медійний супровід – повноцінний сайт та канал «YouTube» з фаховими аналітичними коментарями.  

Ідея організувати ці змагання належить Артуру Мелконяну. Дитяче захоплення футболом супроводжувало його всюди. Хоча не завадило Артурові стати кандидатом у майстри спорту з п’ятиборства та плавання.

– Тато в юності теж був професійним футболістом, – розповідає Артур. – Я ж розпочав з футбольного клубу «Троєщина». Потім грав ще у кількох районних командах. Зокрема й на обласних змаганнях. І нарешті надійшла пропозиція спробувати себе на професійному перегляді в клубі «Олександрія». Але я… не поїхав. Не надто в себе вірив. У якийсь момент перекваліфікувався на футзал. Після зустрічі на змаганнях із дублем київського «Динамо» зрозумів, що варто рухатись вперед, шукати роботу, дорослішати.

Турнір «Еластико» вже знають у футбольному світі за назвою, впізнають навіть за оригінальним  логотипом.

– Взагалі, цю назву ми з товаришем придумали для власного спортивного магазину,–  зізнається Артур. – На логотипі зобразили бразильця Роналдінью, що біжить. Навіть його волосся вималювали. З часом залишився лише силует. Ще цікавий факт: на один з конкурсів цю картинку треба було виконати в 3D-графіці. Моя дружина з цим справилася, ми перемогли, а в подарунок отримали футзальні сороконіжки. Чому саме «еластико»? Тому що так звався знаменитий фінт Роналдінью.

Організація турніру далася важко. Навіть зібрати мінімальну кількість команд було непросто. Костянтин Нечипоренко, товариш Артура, один з організаторів та «за сумісництвом» телекоментатор, пояснює:

– Початок завжди з труднощами! Команди, їх облаштування, стартовий капітал, арбітри, власне, підбір організаторів – усе це потребує серйозного менеджменту. Головне – розкрутити маховика. Найбільше надихає до праці, коли бачиш, як батько приводить свого сина пограти на турнірі.

Денис Дорошенко представляє Федерацію футболу Києва та Національну школу арбітрів України.

– Арбітром уже 10 років. Можу сказати, що футзальні змагання відрізняються від великого поля. Інколи, тут треба набагато більше пересуватись, ніж на великому майданчику, – зауважує Денис.

Артур Мелконян переконаний:  футзал – це «хобі, що приносить певний дохід». Відтак сповнений оптимізмом і дерзновенними планами:

– Будемо розвиватися,  Треба підвищувати якість команд, приростати новими. Найближчий рубіж – 100 команд у турнірі. А в перспективі – міжнародний турнір.