Пристрасті щодо проведеного в Москві боксерського двобою між Олександром Усиком і Муратом Ґассієвим досі не вщухають. Не стихають крики, що він поїхав у столицю ворога й мало не зрадив Україну. Відповідно, лунають емоційні голоси на захист боксера. Пропоную розібратись без емоцій.

Москва з самого початку наполягала на проведення бою на батьківщині Ґассієва, але така пропозиція була відкинута. Промоутерська компанія Comosa AG, якій WBSS делегувала права на організацію боїв Суперсерії, визначила нейтральне місце поєдинку – Саудівську Аравію. Та в Усика трапилася травма плеча, справа затягнулась, чим Москва і скористалася. Увесь перебіг торгів-перемовин описувати довго, а читати втомливо, досить того, що в кінцевому рахунку генеральний секретар Федерації боксу Росії Умар Кремльов банально викупив права на фінальний бій, а федерація виставила умови, за яких відмова фактично означала б остаточний зрив поєдинку і втрату Усиком двох поясів.
Український боксер, українська команда постала перед простим вибором: бій відбудеться у Москві, або не відбудеться взагалі.
Розглянемо обидва варіанти, плюси і мінуси (тільки найважливіші!) кожного з них.

1. Бій таки відбувся.
   Плюси.
   Усик – перший з українських боксерів, який став абсолютним чемпіоном світу. Команда Усика може спокійно планувати подальші бої. Усик завоював унікально престижний приз – Кубок Мохаммеда Алі. Кажучи високим стилем, український бокс сягнув ще однієї вершини, завдяки чому Україна утверджується як велика боксерська держава. У Москві переможно звучав український гімн, і хоч спорт начебто поза політикою, мільйони українців розцінили цю перемогу як одну з важливих не над суперником – над противником, над ворогом. Таких оцінок, таких емоцій суспільство, що перебуває в стані війни, вкрай потребує.
   Мінуси.
   Москва продемонструвала світовій спільноті, що начебто війни з Україною не існує, що відбуваються різні спільні заходи, наприклад, спортивні турніри, а в Україні насправді є громадянський конфлікт. Тобто Кремль і Путін хороші. Усик розмовляв у Москві російською, його перше після бою відеозвернення «Україна, мілєнькая, спасібо за поддєржку» можна б і вивчити – всього кілька слів! – українською, але це компенсується самим змістом, а також тим, що він виходив на ринг під пісню зі словами «Не дамо свій край нікому, краще згинемо в бою» (!!!).
2. Бій не відбувся б.
   Плюси.
   Принципову відмову від бою в Москві Усик пояснив би для світової громадськості неможливістю брати участь у фінальному турнірі в стані ворога, який веде війну з його країною, окупував його рідний Крим. Певна частина українського суспільства була б горда таким жертовним жестом боксера.
   Мінуси.
   Кубок – мимо України. Усик не лише позбувся б можливості завоювати титул абсолютного чемпіона, а й втратив два пояси. Московська пропаганда б розгорнула потужну кампанію: від хвальковито-насмішкуватих кпинів «Усик злякався…», до лицемірних жалів «Українська влада заборонила Усику…». Та ж таки світова громадськість ці наживки в немалій мірі заковтнула б, а на принципову позицію боксера відреагувала досить кволо. У спортивному світі відмови взагалі недолюблюють. Незважаючи на мотивацію. Переможцем турніру став би, безперечно, сильний нокаутер Ґассієв. Москва б тріумфувала, а нам залишилися маловтішні рефлексії «Він чемпіон, та ось якби Усик…». Перемога Усика після побиття Володимиром Кличком Повєткіна утвердила повне домінування українського боксу над московським, у разі відмови цього б не відбулося.

Аргументів «за» і «проти» щодо обох варіантів можна б навести більше, але в підсумку це результату не змінить: бій був необхідний! Для кар’єри Олександра Усика, для Федерації боксу України й для історії світового боксу, для престижу спортивної України й для перемоги українця, коли це як ніколи важливо й для всіх дорого. Що стосується фронтової України, то я цю тему «промоніторив» у пресі і в мережах – цілковита більшість ветеранів, сьогоднішніх фронтовиків вважає Усика героєм. Так що – до нових перемог!