Цієї осені шляхи європейського туру знову привели харківський симфонічний кросовер-оркестр «Prime orchestra» до чеської Їглави. Цей український мистецький колектив давно підкорив серця європейської публіки масштабними рок-симфо шоу, у яких поєднуються світові хіти, симфонічне звучання та сучасні сценічні технології.

Втім, не музикою єдиною. Від 2022 року колектив має власну благодійну місію – «MUSIC SAVES LIVES» («Музика рятує життя»). Завдяки підтримці глядачів митці вже передали десятки тонн гуманітарної допомоги: продукти, одяг, генератори, ліки та дитяче харчування. Особливо важливим є напрямок медичної підримки: оркестр забезпечив Харків та прифронтові регіони трьома каретами швидкої допомоги, санітарними автомобілями для евакуації поранених, «мобільною клінікою» та «мобільним шпиталем». Вони також закуповують обладнання для лікарень, підтримують львівський реабілітаційний центр «Незламні», ірпінський дитячий логопедичний центр «Нейрончики», збирають кошти на інші благодійні проєкти.

Перед концертом оркестру в Їглаві нам вдалося поспілкуватися з Олексієм Хорольським, співзасновником та керівником колективу.

– Олексію, у цьому місті «Prime orchestra»  не вперше. Але кожного приїзду ви захоплюєте тутешніх шанувальників музики новою програмою. Як це вам вдається?

– Ну, це дуже просто. Композиції, які ми виконуємо, їх знає весь світ, і це, до слова, перший критерій нашого вибору. Репертуар наш дуже багатий і різноманітний, є з чого вибирати.

 – Є у ньому улюблена композиція ваших музикантів?

– Гадаю, це «Queen».

 – Довідалася, що за час гастролей оркестр зіграв загалом уже понад півтори тисячі концертів. Колектив гастролює від року свого народження?

–  Так, 29 вересня 2014-го ми почали свій творчий шлях, і спершу це були гастролі Україною потім –  у Молдові, згодом – у Польщі. А тепер гастролюємо всією  Європою.

– І як вас сприймає європейська аудиторія?

–  Емоційно це схоже на відкриття. Думаю, не так багато європейців ще донедавна мали уявлення про мистецький потенціал України – що ми саме культурно дуже інтегровані з Європою. Тому наше виконання часто вражає європейського слухача, тому що ми дуже конкурентні… Можливо, це слово тут не вельми пасує, але, окей,.. ми творимо справді конкурентний продукт для Європи.

 – Як слухачка можу це лише підтвердити.

–  Звісно, в усіх нас різні смаки. Різні світогляди, різні смаки на музику,  але це все створює для колективу отой справжній мистецький калейдоскоп, який допомагає творити.

–  Війна змінила українську культуру? Ви і ваші колеги-музиканти це відчули?

– Безумовно, змінила. Змінилися виконавці, гурти, змінилися митці, Змінився їхній світогляд. Наші виконавці тепер частіше бувають закордоном, інтегруються привозять звідти щось нове і справді цінне. Нарешті в Україні, принаймні офіційно, зникла низькопробна російська попса. Ми вже переконалися, що можемо успішно творити своє, на кілька порядків талановитіше. Скільки зірок українських засяяло за ці роки! Справжніх, які збирають багатотисячні зали,  успішно гастролюють і за межами країни. Це суттєво рухає українську музику.

– Ваш диригент Денис Дорошенко якось сказав, що ви не просто граєте музику, а розповідаєте історії.

– Тим, хто бувають на наших концертах, слухають наші записи, я пропоную звернути увагу, що межи композицій ми неодмінно вплітаємо українські мелодії. Додаємо такий мікс до світової культури. А до того ж у кожну нашу композицію закладено наші спогади – зокрема, й перших днів війни. І наші відчуття. Тому й репертуар наш порівняно з тим, що виконували у 2022 році, помітно змінився. Розвинувся, збагатився.

– Знаю, що ваші концерти неодмінно супроводжується зборами. Нинішній не став винятком. Кому конкретно ви допомагаєте?

– Так, ми робимо це завжди. Тепер, наприклад, реалізуємо наш менч, якісь сувеніри від оркестру… Це цільова допомога, у нас дуже багато запитів. Скажімо, нас знову попросили допомогли придбати машину швидкої допомоги, бо та, яку ми надіслали раніше, підірвалася на міні. Їй потрібен цілковитий ремонт, і тому частина зібраних коштів піде на це.  І на медичне обладнання, звісно. Маємо запити від дитячих фондів – збираємо на комп’ютер, на клас комп’ютерний і так далі… Все що можемо, ми робимо.

– Гастролюючи Європою, з’явилося відчуття що європейці втомилися від цієї війни? Що збори стають повільнішими, а глядачі менше донатять?

– На мій погляд, це відбувається хвилями. Немає такого, що збори падають і падають, ні. Це просто хвиля. Збори тривають. Це  як настрій у людей, що хвилями відображається. Дуже дякую всім нашим глядачам, які донатять. Вдячні і за звичайне добре слово.

–  Що для вас нині означає бути українським артистом?

– Найперше, це дуже почесно. Україну, на жаль, світ справді впізнав лише тоді, коли ми стали стіною проти агресора, який вдерся на нашу землю. Але на нас, на всіх артистах, діячах культури, тепер великий обов’язок робити все можливе, щоб світ побачив нашу історичну унікальність, невичерпне духовне багатство нашого героїчного народу, наш цивілізаційний вибір, нашу волю до перемоги.