У публічному просторі знову з’явилися пропозиції миру, яких соромилися б навіть погані сценаристи. Ідеї, що нібито лежать в основі нового плану заморозки війни, звучать так, ніби їх складали люди, які ніколи в житті не бачили ані карти, ані статистики воєнних злочинів, ані реальних наслідків російської агресії.

«The Telegraph» пише про концепцію, яку, за даними видання, розробляли за участю російських представників. У ній пропонується обмежити українську армію, заборонити далекобійне озброєння, вивести з рівняння будь-які іноземні сили  і передати контроль над Донбасом Москві. Формально – контроль, але без втрати права власності. Фактично –  неприкритий спосіб узаконити окупацію.

Далі ще дивніше. Автори плану, схоже, вирішили, що Донбас можна розглядати як ресурсну ділянку, яку цілком природно здати в оренду. Мовляв, Росія отримає територію, Україна – земельний податок. Суму, щоправда, не вказано: очевидно, пропонують торгуватися, як на базарі.

Щоб оцінити рівень абсурду, не треба бути геополітиком. Уявіть: у ваш дім вдирається злочинець, вбиває рідних, трощить стіни, а потім приходить «миротворець» і пропонує компроміс: нехай, мовляв, нападник і далі спить у вашій спальні, але залишатиме щомісяця невелику купюру – «для балансу інтересів». Або ще краще – почніть платити сусідові за те, щоб він не ставив машину на ваш газон, який вважає споконвічно своїм.

Усі ці схеми тримаються на повному нерозумінні очевидного. Насамперед, Донбас – не «зйомна квартира». Це багатостраждальний регіон, там мільйони людей пережили і переживають жахи окупації. Земля, захоплена через масові вбивства, не може бути предметом гендлювання. Немає механізму, що конвертує злочин проти людяності у фінансовий дохід. Україна не банкрут, який продає майно, щоб оплатити рахунки.

І найголовніше: якщо вже логіка орендних відносин так подобається авторам цього «миротворчого пакету», то постає питання: чи можна орендувати Аушвіц? А, може, Бабин Яр? Чи існує тариф, який легалізує геноцид?

Такі пропозиції – не дипломатія. Це моральний нуль, замаскований під компроміс і загорнутий у дорогий костюм, щоб не надто дратувати публіку.

Іронія в тому, що Росія досі не виплатила ні копійки за «орендований» Крим. Можливо, варто спершу врегулювати старі борги, перш ніж вигадувати нові фантазії про «мирні ринки» й «орендні відносини»?