Тут, в Австрії із прикрою регулярністю натрапляю на вигляд схрещеного серпа і молота. Його гордо на брелках чи наліпках деякі молоді люди. Ледь не як знак неминучої реальності чи навіть як  символ прогресу.

Подорожуючи стріла жінку років 25-ти, із червоним волоссям та пірсингом, вбрану в усі барви веселки. Спершу мене захопив її стиль, але ці враження умент розвіялися, коли на ноутбуці побачила оцю наличку: серп і молот в обрамленні гасла «Кращий світ можливий». Навіть її сумку прикрашала символіка «совка» у формі брелка та патча.

Коли бачу серп і молот, неодмінно спливають на пам’ять розповіді бабусь-дідусів моїх батьків – про те як вони мусили варити шкіряні ремені, щоб вижити в Голодомор. «Де серп і молот – там смерть і голод» – така в мене асоціація з радянщиною. І аж ніяк не алегорія про «кращий світ».
Тому перше захоплення розвіяла досада, навіть обурення: невже ця жінка справді вірить, що радянський комунізм – це гарна, робоча ідея? За іронією долі, у «серпасто-молоткастому совку» вона точно «загриміла» б до в’язниці чи до «психушки». Не за крамольні слова – за свій «крамольний» вигляд, який «паплюжить норми морального кодексу будівника комунізму».

Але тоді чому, з якого дива так звані вестерни захоплюються ідеєю совка?
Пошуки в інтернеті привели мене до популярного сайту «Quorra», де користувачі ставлять різноманітні запитання, а інші, відповідно, мають змогу дати на них відповідь. Саме там і знайшла одне з можливих пояснень. Пост має назву «Чому молодь та вестерни активно вірять у комунізм?» і простими словами розповідає: із 50-х років минулого століття американці відчули, що таке СРСР, і в цілому погодилися: ідея, м’яко кажучи, так собі. А оскільки «совок» активно рекламував крізь «залізну завісу» свої комуністичні «досягнення», сам СРСР почав асоціюватися з прийдешнім «комуністичним раєм». Насправді ж, комунізму на його теренах ніхто й не думав будувати – збудували тоталітарну державу, в якій кожного змушували вірити, що живемо «у прекрасний час, неповторний час». Помічати жорстку вбогу реальність було вкрай небезпечним проявом інакодумства. Тим часом 70% розлучень, тотальні проблеми з житлом та побутом, алкоголізм, релігійні обмеження, насильство в родині та багато інших лих, набутих в СРСР, ішли врозріз із гучно задекларованими комуністичними ідеями.

Але далі цікавіше: «праві» стали називати все, що їм противне, комунізмом. У згаданому пості, наприклад, є фото протестувальників із плакатами «Змішування рас – це комунізм!». Якийсь час така стратегія працювала, аж поки суспільство не почало змінюватися. Все, проти чого виступали ультраправі, раптом стало бажаним і досяжним. Гендерна рівність, соцзабезпечення, доступна освіта й медична допомога, рівність у шлюбі, расова рівність та багато іншого, пов’язаного з комуністичними ідеями, бралися на озброєння західним політикумом. І як приклад – реанімували ностальгічні згадки про СРСР.  Бо коли людина постійно чує з телевізора, що бажання мати рівні права та доступну освіту є «комунізмом», вона починає вірити, що «комунізм» це круто, й асоціювати це з Радянським Союзом.

Без тямки, без заглиблення у справжню історію тоталітарного «совка», який голодами, репресіями, вінами знищив мільйони безневинних «будівників комунізму». Звідси й серп і молот на рюкзаках, що привертає увагу таких, як я.