Під вибухи і щоденні смерті, які несе новітня російсько-українська війна, в москві готуються до чергового параду на 9 травня.  80 років тому завершилася Друга світова війна, яка в російській пропаганді означена винятково як «вєлікая отєчествєнная».

День, що мав би стати датою вшанування пам’яті про мільйони загиблих,  перетворився в « празднік побєдобєсія», своєю популярністю затінивши навіть святкування Нового року (принаймні такі результати опитування мешканців ерефії).  І це не випадково.  Ностальгія по війні тут прищеплюється роками. Днями путін, фанат старих воєн і розпалювач нових приїхав, у Волгоград, аби своєю присутністю «благословити» реінкарнацію  місцевого аеропорту – тепер він буде називатися «сталінград». Мабуть, скоро  назві цього міста також повернуть  «сталевість», бо на росії тенденція до повернення «твьордой рукі» всіляко вітається. До речі, там уже всерйоз заговорили про повернення на п’єдестал у москві «желєзного Фелікса» (Дзержинського).

А тепер ціла ювілейна дата «перемоги»! Як нею не скористатися?  Коли були живі ветерани минулої війни, святкуванння нібито (хай і з натяжкою) приурочували їм.  Нині ж серед живих учасників Другої світової лишилися хіба що ті, кому до ста й більше. Тож «свято мєсто» замінили портретами «погібшіх гєроєв», назвавши акцію «бєссмєртний полк», а «наживо» – «ряженими у мундири» з брязкальцями нагород, тими, хто на час війни пішки під стіл ходив. Шабаш мілітаризму, мантрування горезвісним «можем повторіть» щотравня розгорається на болотах з новою бісівською силою.

А світ віддає данину шани загиблим у Другій світовій війні 8 травня – Днем пам’яті і примирення. В Україні він теж став офіційною пам’ятною датою, взаконеною Указом Президента 24 березня 2015 року. Разом з планетою ми вшановуємо подвиг українського народу, який офірував для перемоги над нацизмом страшну жертву, згадуємо вдячно внесок держав антигітлерівської коаліції.

Своє «побєдобєсіє» путінська кліка намагаються провести помпезно, із запрошенням іноземних гостей. Та тільки на четвертий рік розв’язаної ними війни все важче заманити тих, хто ладен красуватися поряд з воєнним злочинцем, освятивши цим не стільки минулу, як теперішню бійню. Торік у гості до путіна 9 травня навідалися президенти лише дев’ятьох країн, народи яких до Другої світової переважно не мали жодного прямого стосунку.

Хто ж планує приїхати до москви цього року? Спершу зголосилося більше десяти державних лідерів. Серед них – президенти Сербії, Бразилії, Азербайджану, Казахстану, Палестини, Таджикистану, Куби, керівники КНР та КНДР, самопроголошений президент Білорусії, прем’єри Словаччини, Індії, Вірменії… Але з наближенням урочого дня у цих делегаціях відбуваються дивні «персональні зміни». Раптом занедужав керманич Сербії, ніяк не визначиться – хворий він чи здоровий – прем’єр Словаччини, а його індійський колега замість себе пришле чиновника значно нижчого рангом. На цьому, певне, «ротації» не закінчаться.

Очевидним є той факт, що половина «високих гостей» кремлівського карлика очолюють країни так званого ОДКБ і формально є союзниками росії. Хоча з огляду на ситуацію й вони могли б заявити позицію та не ставати на трибуну, вітаючи рашистських загарбників із літерами «V» та «Z». Знають-бо, що ця наволоч точно карбуватиме крок перед мавзолеєм. Що ж до непорозуміння на прізвище Орбан, варто взагалі утриматися, аби не схилитися до ненормативної лексики. А ось «засвітка» на параді лідера Китаю  дедалі більше підтверджує, що ця країна через свого проксі (КНДР), а подекуди й напряму відверто воює проти України.

Нащадки ж справжньої антигітлерівської коаліції – США, Великобританія, Франція – парад в москві зігнорують на всіх рівнях. І це визначальний факт у визнанні нинішніх правителів кремля новітніми фашистами.

Пікантності майбутнім святкуванням на болотах додала ініціатива путіна про триденне перемир’я  (замість тридцятиденного) та реакція Президента України, який, спілкуючись із журналістами, сказав:  «Наша позиція дуже проста до всіх країн, які збираються їхати на 9 травня: ми не можемо нести відповідальність за те, що відбувається на території російської федерації. Вони забезпечують вам безпеку і тому гарантії ми вам ніякі давати не будемо. Тому що ми не знаємо, що росія буде робити в ці дати. Вона може робити зі свого боку різні, скажімо так, кроки: і підпали, і підриви, і тощо. А потім звинувачувати нас».

Роспропаганда ці слова Зеленського миттєво перекрутила й подала як прямі погрози України, виливаючи «в одному флаконі» на нашу державу купу лайна, брехні та жовчі.

… Отже, до 9 травня лишається кілька днів, які для українців навряд чи стануть менш тривожними. Про  саме ж «побєдобєсіє» дуже слушно висловився одеський журналіст, блогер Олександр Прилипко:  «День перемоги – неозоре поле, всіяне трупами мільйонів озброєних та беззбройних, закатованих, страчених, померлих від страждань і горя людей.  Такий день не може бути святом за жодних обставин».  Точний діагноз травневому шабашу рашистів і тим, хто прибуде на це збіговисько до москви, якими б парадними декораціями воно не обставлялося.