Бувають слова, за своєю первинною суттю досить благородні, які завдяки вмілій маніпуляції легко перевтілити в хижу зброю. Патріотизм – одне з них. З грецької це слово означає земляк, з латинської – батьківщина. Почуття, змістом якого є любов до вітчизни, готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї. А ще це відданість своєму народові, приналежність до країни. Готовність в разі необхідності стати на її захист…

Але «патріотизм» великої кількості нинішніх росіян геть не вписується у звичну етимологію – російський варіант дуже нагадує семантику слова фашизм.

Мало хто вірив у відверту, неприховану, цинічну широкомасштабну агресію росіян проти України. Але вони це зробили. Щоправда, тут не обійшлося без ідеологічної «артпідготовки»: треба було, кажучи словами їхнього байкаря Крилова, «втємяшить в башку» росіянина образ ворога. Цього разу – «бандєровца-хахла». Телебачення, інтернет стали для «кремлінів» як ніколи у пригоді.

Згадаймо: спочатку «плохішамі» були визнані лише наші майданівці. Згодом до них долучили тих, хто чинив спротив сепаратизму на Донбасі та в Криму. Далі ворогами стали сили опору півдня й сходу України, добровольці. І звісно ж, українська армія, яка законно стала на захист рубежів своєї держави.

Коли ж окупант відчув, що його в Україні ніхто не чекав з хлібом-сіллю, московитам нічого не лишилося, як оголосити ворогами весь український народ, від малого і до старого. Тут їм прислужилося слово-«парасолька» антиросія. Хто проти загарбницької росії, той для неї ворог. Невже вони сподівалися, що після звірств на захоплених територіях, масованих обстрілів мирного населення, тисяч невинних жертв хтось їх має любити?

Хай там як, але щеплення «образом ворога» зробило свою чорну справу: зомбований росіянин узяв у руки автомат і пішов убивати того, кого ще вчора називав «братом».

Оприлюднені у соцмережах записи розмов з російськими військовополоненими свідчать про те, що навіть потрапивши в полон, більшість із них вважають себе патріотами, а свій прихід в Україну – «патріотічєскім поривом».

Тут важливо закцентувати на ще одній підміні понять, яку часто використовують диктатори, до яких належить путін: ототожнювати себе з цілою країною. Це ж не хто інший, як спікер держдуми Володін завив на весь світ: «путін – ето россія!».

Отже, насправді росіяни йдуть воювати не за своє «отєчєство», його кращу долю чи процвітання, а заради втілення хворобливих планів маніяка-вождика, якому здалося, що чужа територія – це його земля, а чужий народ – його васали й вороги в одній особі.

Для об’єктивності варто зазначити, що ті свідомі росіяни, які думають і висловлюються інакше, опинилися в таборі «врагов россии», а дехто – у таборі в прямому сенсі цього слова, на казенних харчах. Для них вигадали підходяще слово «іноагент» і, здається, на росії таких уже понад 700. Росіян віками годували брехнями про «загнівающий запад» та поїли ментальною бормотухою про зовнішніх ворогів, які неодмінно хочуть напасти на «вєлікую росію». При цьому пропаганда не втомлюється повторювати засалену фразу, що єдиний союзник росії – її «нєпобєдімая і лєгендарная» армія.

Відтак росія опинилися в «кругу врагов», проти яких треба воювати. Нині образу ворога-українця їм видається замало, тому ворогами оголошується весь цивілізований світ. А отже ті, хто воюють чи підтримують війну, – «патріоти», решта – «прєдатєлі».

Наскільки ж ефективний лжепатріотизм – можемо прослідкувати за кількістю російської мистецької інтелігенції, яка відверто «підписалася за путіна». Скажемо так, яскравих імен серед них не рясно. Більшість або мовчать всередині росії, або покинули її, протестуючи проти війни. Та й мистецьких творів воєнної тематики у них не густо. Те, що з’являється, скоріше тягне на бездарну заказуху, яку знову ж таки намагаються подати під соусом патріотизму. Такими «нетлєнками» грішать Газманов, Доліна, Бабкіна, Шаман та інші придворні холуї від естради. Не виходять із моди й пісні Другої світової війни. Лише нікому невтямки, що писалися вони, аби підняти дух в народів, які потерпали від фашистської навали. А які «цінності» прославляють нинішні російські «шлягери»? Загарбництво? Мародерство? Вбивство?

Новітній росіянський лжепатріотизм створений штучно на догоду ідіотам, які розв’язали загарбницьку війну посеред Європи. Кремліни на чолі з путіним самі не воюють, а відправляють в горнило слухняне м’ясо, нашпиговане ідеологічним дурманом. Рано чи пізно а «горькоє похмельє» від імперського патріотичного чаду настане. Це вже не раз бувало на росії. Та тільки чи збережеться вона сама? Ось у чім питання.