На недавньому чемпіонаті Європи з вільної боротьби в Бухаресті Оксана Лівач здобула «золото». Українська спортсменка, що виступає у ваговій категорії до 50-ти кг, на останніх секундах фіналу вирвала драматичну перемогу в болгарки Міглени Селішки…

– Оксано, чому для спортивної кар’єри обрала саме боротьбу?

– З дитинства була активною, тому до спорту йшла не манівцями. Моя старша сестра довго займалася боротьбою, саме вона й запалила в мені той вогонь,  бажання перемагати та  досягати успіху, коли поверталася зі змагань з перемогами. Рада, що обрала саме цей вид спорту: вільна боротьба стала невід’ємною частиною мого життя. Хоча й були мрії здобути славу у спортивних танцях, але розуміла, що для дівчинки з прикарпатської Долини – це утопія. 

–Як батьки ставляться до Твоєї кар’єри?

– Мені надзвичайно пощастило: мої батьки в минулому спортсмени, тому завжди мене підтримували. Хоча спочатку доводилось їх вмовляти відпустити саме на гурток вільної боротьби. Тепер фанатично вболівають за мене, слідкують за кожними змаганнями і дуже пишаються моїми перемогами. 

– Бувало бажання покинути спорт?

– Мені здається, такі моменти є в кожного спортсмена, коли нічого не виходить, руки опускаються. Але смак перемоги все ж сильніший.

  – Звідки черпаєш натхнення?  

– Маю ясну мрію і чітку мету. В цьому моє натхнення: досягати найвищих вершин  і не зупинятися на досягнутому.

– Відчуваєш себе лідеркою?

– Так. На всіх етапах спортивного сходження, у кожній ситуації намагалася бути першою, кращою, завжди воліла перемагати. Думаю, це і допомагає досягати вершин у житті та спорті.

 – У Твоїй спортивній скарбничці – європейське «золото» і світова «бронза». Після цих тріумфів Твоє життя змінилося?  

– Радше змінилося ставлення до мене. Мене стали більше помічати, запрошувати на різні програми, брати інтерв’ю.  А найголовніше, що після перемог стала  впевненішою в собі. Зрозуміла: неможливе – все ж таки можливе, можу підкоряти найбільші вершини.

– Що в найближчих планах?  

– Як і в кожного спортсмена, найвища ціль – олімпійське «золото». Але найперше маю отримати путівку на цю Токійську Олімпіаду 2020-го. А найближчі важливі змагання – вже за місяць: ІІ Європейські Олімпійські ігри в Мінську.

– Доводилося зіштовхуватися з несправедливістю під час спортивних змагань? 

– На жаль, неодноразово. Бувало, що судді вболівали за мою конкурентку. Майже відверто. Але в такі моменти вкрай необхідно стримуватися, мати цілковитий спокій. І зрештою довести  суддям, що ти краща, що саме ти варта перемоги!   

Спорт допомагає стати особистістю, гартує характер, витримку. Це вкрай важливо нині, коли життя наше таке напружене.