В Українському кризовому медіа-центрі відбувся круглий стіл з детективною назвою: «Спіймай мене, якщо зможеш, або Чому «дійові особи» журналістських розслідувань залишаються безкарними?». Йшлося, зокрема, про журналістські розслідування в енергетиці. Про те, власне, що деякі українські видання вміють глибоко й розлого «розкопати» корупційних вітчизняних монстрів, вивести на світ Божий з темних кримінальних джунглів цілих «слонів» злочинних схем, навіть торохнути, немов з гармати, у тих «слонів» викривальною статтею, та ось ефект, на жаль, від того – ніби із гармати по термітах.

Чому? А тому, скаржаться блогери та репортери, що нема на те політичної волі. Дехто виголошує ще кардинальніший присуд: її, тієї волі, не буде доти, поки лишатиметься такою, якою нині є, Генпрокуратура, МВС і не люстрований, не оновлений суддівський корпус.

Керівник проектів та програм аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович, розпочинаючи круглий стіл, повторив те, що всім відомо в репортерському середовищі, – левова частка журналістських розслідувань залишається «мервою», такою собі «штукою заради штуки». І це при тому, що у викритті корупційних схем українські журналісти використовують експертизу, офіційні дані, документацію та витяги з вітчизняних та іноземних реєстрів.

Проте багато цінних матеріалів просто ігноруються правоохоронцями. «Ніхто навіть не зважає на цілий набір реальних доказів», – скрушно хитав головою пан Ніцович і йому покивував на згоду керівник детективів Національного антикорупційного бюро України Олександр Скомаров…

Саме через те, що всі все знають, розуміють, але «слони» продовжують «витоптувати» Україну, і потрібні такі круглі столи, потрібен суспільний розголос проблеми. З такою думкою погоджувались абсолютно всі у Кризовому медіа-центрі. Говорили і про пошук шляхів взаємодії між журналістами та представниками правоохоронних органів. Все це потрібно ще й через суспільну важливість енергетичної галузі.

Однак, поки ті шляхи шукають, в реальному житті все інак. Один із найактивніших і найуспішніших журналістів-розслідувачів Євген Головатюк, який представляв на круглому столі інтернет-видання «Ліга.net», свідомий того, що жодні статті-викриття не можуть миттєво накликати кару на голови «головних героїв». Звичайно, всі посилання потребують компетентної і всебічної перевірки. Але разом з тим очевидний злочин не може перевірятися роками або ще гірше – тупо ігноруватись.

Євген Головатюк розповів про абсурд, якого годі знайти в жодній демократичній країні: привселюдно спійманого за руку злодія правоохоронні і судові органи, позичивши очі у Сірка, замість спровадити до буцегарні, де йому місце, захищали та виправдовували. Більше того, те святотатство вже набуло в нас ознак національної пошесті, правової епідемії.

Звісно, від репортерського розслідування до справедливого покарання – довгий шлях:  відкриття кримінальної справи, збір доказів, юридичне обґрунтування, суд. Те може тривати місяці. Але ж не роки! А тим паче – не з пшиком на виході. «В нашому випадку, – переконаний Євген Головатюк, – очевидна імпотенція судової і виконавчої гілок влади. По суті, не лишається жодних  надій, що за мотивами розслідувань у ЗМІ хоча б проводитиметься елементарна перевірка. Я вже не кажу про судові вироки. Тому наразі в сучасній Україні журналістські розслідування – не більше, ніж епістолярний жанр».

Взяла участь у дискусії і керівник відділу зв’язків з громадськістю Національного управління по боротьбі з корупцією Румунії Лівіа Саплакан. Вона з пієтетом і, здалося, з почуттям національної гордості розповіла про досвід роботи у сфері боротьби із корупцією наших сусідів. Запевняє, що у них налагоджено тісну співпрацю між детективами та репортерами. Журналісти допомагають детективам, а детективи — журналістам із інформацією про розслідування, які перебувають у провадженні антикорупційного органу. Якщо вірити пані Саплакан, то «засвічені» репортерами румунські високопосадовці вже протягом місяця мають всі можливості змінити м’яке домашнє ліжко на тверді тюремні нари.

– Сьогодні НАБУ розслідує 25 справ у галузі енергетики, на загальну суму 6 млрд. гривень. – повідомив керівник детективів Національного антикорупційного бюро України Олександр Скомаров. – Деякі з них стали можливими завдяки журналістським розслідуванням. Проте самі розслідування мають відповідати важливим критеріями відповідно до норм чинного законодавства: всі висновки повинні ґрунтуватися на фактах, перевіреній інформації та документах.

Суддя Октябрського районного суду міста Полтави Лариса Гольник переконана, що між журналістськими розслідуваннями та діяльністю правоохоронних органів зв’язок наразі практично відсутній. «Створюється враження, що прокуратура, поліція, СБУ уникають інформації, добутої ЗМІ, як чогось непотрібного, а то й загрозливого для них самих. А відтак намагаються в будь-який спосіб нівелювати їхні результати. Тільки НАБУ демонструє нові підходи. Натомість високопоставлені корупціонери мають широкий арсенал методів впливу на хід слідства (зв’язки, кошти, адвокати), особливо якщо розслідуванням займаються особи, схильні до «заробітчанства», – печально підсумовує Лариса Гольник.

Однак того печального підсумку судді, здається, не добре дослухали організатори круглого столу, які чи то для галочки, чи для звіту хлібодавній «DiXi Group», підсумували бесіду дослівно так: «…першопочатковим кроком до вирішення проблеми щодо розслідування правоохоронними органами медійних матеріалів у галузі енергетики є комплексна взаємодія між журналістами та правоохоронцями на етапах підготовки та проведення розслідування…».

Словом, говорили-балакали…