З початком вторгнення росії в Україну десятки тисяч наших земляків вимушено виїхали закордон. Війна забрала у них рідний дім, звичне середовище, улюблену роботу.
Багатьох їх прийняла столиця дружньої нам Литви. Радикально означивши новий етап їхньої долі.

Пошук роботи

Важлива частина адаптації наших переселенців: тут на українців чекають певні можливості, але й чималі виклики. Найчастіше краяни знаходять працю у сфері обслуговування: прибирання, роздавання листівок, робота на кухні. Причини різні. Передовсім, українці готові працювати за нижчу заробітну плату, ніж місцеві: є нагальна потреба заробити і не менше бажання засвідчити свою сумлінність, сподіваючись на кар’єрне виростання. Тому й беруться наші земляки за роботу, яка не вабить корінне населення.

Суттєвою проблемою для переселенців, звісно, є мовний бар’єр. Це зазвичай помітно обмежує для них вибір роботи. Але українці не ліниві і затято здобувають необхідні мовні навички та знання. А це вже шлях до іншої перспективи, інших можливостей.

Господарі

Ставлення місцевого населення до іноземних працівників, зокрема у сфері обслуговування, звісно ж, різне. Багато литовців схвалюють це, бо сподіваються, що кмітливі і працьовиті українці принесуть свіжі ідеї, новації, набутки своєї культури, які допоможуть столичній сфері обслуговування істотно розвиватися.

Побутує серед вільнюсців й інша думка: пріоритетне право на працевлаштування повинні мати місцеві жителі – саме їх необхідно передовсім забезпечити робочими місцями. Так, мовляв, уникнемо розбалансування внутрішнього ринку праці.

Гості

В італійському ресторанчику Вільнюса «Notre Vie» 80% персоналу – українці, решта 20% – теж іноземці, з різних країн. Працівники закладу спілкуються з клієнтами англійською та російською мовами. І, безумовно, вчать, практикують литовську для кращої комунікації з відвідувачами.

– Загалом мовний бар’єр не заважає нам працювати, – розповідають офіціанти закладу. – Звісно, трапляються випадки, коли клієнти, чуючи від нас російську та англійську, залишають ресторан, бо хочуть спілкуватися лише литовською.

Спершу, зізнаються працівники ресторану, це було для них справжнім викликом, але з часом вони таки знайшли спільну мову з більшістю відвідувачів-литовців. Нині «Notre Vie» – знаний заклад литовської столиці.

Українські іммігранти у Вільнюсі адаптуються до нових умов. Їхня історія є частиною багатошарового, розмаїтого ландшафту міжнародної міграції, яка постійно розширює кордони можливостей та порозуміння.