Збройний напад у гирлі Керченської протоки на українські військові кораблі російським флотом, літаками і гелікоптерами. Захоплення в полон українських моряків, серед яких є й поранені. І на цьому тлі перші заяви про можливість введення воєнного стану. Багато хто засинав із жахливою думкою, що війна вже на порозі його дому. Справді, чимало таких, що за останні роки дистанціювалися від неї. Ніби на Донбасі воює хтось, а не ми, що стали «new edition»  – оновленою версією нападу Росії  на Грузію. Обиватель раптом нажахався не самої війни, а лише її тіні – воєнного стану. І зарепетував разом з політиками, які теж налякалися, що Президент Петро Порошенко узурпує владу,  що через воєнний стан доведеться переносити президентські вибори. А вони ж уже розпочали кампанію, вклалися в агітацію. Уже подумки приміряли до своїх сідниць вистраждане уявою найвище державне крісло…

Спершу розберемося, що ж таке воєнний стан. В законі прописано, що він може оголошуватися як в усій країні, так і в окремих нестабільних регіонах і містити обмеження й вимоги до громадян, перелічені в 24-рьох пунктах 8-ї статті. Ухвалюючи указ, Президент визначає не лише територію, на якій він діятиме, а й те, які саме свободи громадян повністю чи частково обмежити, які лишити недоторканними. Нині військовий стан введено лише у десяти прикордонних областях та в Азово-Чорноморському регіоні, жодне із фундаментальних прав громадян не обмежено.  Рада Національної безпеки і оборони пропонувала 60 діб, Петро Порошенко погодився з пропозиціями народних депутатів обмежитися місячним терміном. Таким чином воєнний стан завершиться 26 грудня о 14.00. І президентська кампанія стартує вчасно, 1 січня, і голосуватимемо виборах 31 березня, як було визначено раніше.

От тільки що робитимуть наші політикани, якщо ворог, крий Боже, нападе за тиждень до виборів? Теж відкладатимуть введення воєнного стану? Мовляв, воюємо з  9.00 до 18.00 з перервою на обід. Чи то пак – на вибори! А якщо Владімір Путін нападе в день голосування? У війну не будемо вступати, доки не порахуємо бюлетені?

Ще один вимисел, що особливо страхав чоловіків: мобілізація. Так, в областях, де введено воєнний стан, громадянам призовних категорій можуть надходити повістки з військкоматів, але лише тоді, коли є невідкладна потреба в особовому складі. Ніхто не полюватиме за студентами чи працівниками підприємств. Якщо ви офіційно безробітні, дієздатні і маєте військову спеціальність, то, найімовірніше,  потрапите у першу хвилю мобілізації. Звісно,  якщо така взагалі буде. Але першочергово викликатимуть уже обстріляних, тих хто побував у зоні АТО.

Воєнний стан, на думку багатьох, треба було вводити чотири роки тому, після окупації Криму і перших боїв за Донбас. Тоді керівники країни боялися, що такий крок нестиме додаткові загрози хисткій економіці. Але якщо воєнний стан не ввели  2014 року, то хіба це означає, що за потреби його не можна вводити пізніше? Прикро, але ось такі дискусії з другорядних, часом дріб’язкових питань знову розкололи наше суспільство, соціальні мережі потонули у чутках, інсинуаціях, конспірологічних фейках.

«Порошенко хоче зірвати президентські вибори, щоб затриматися у кріслі!». Чи не забагато іміджевих втрат для нинішнього Президента заради незначного терміну? Навіть якби воєнний стан було введено на два місяці, не факт, що він завадив би президентській кампанії. Вніс би корективи, не більше. Дуже сумнівно, що Президент обрав такий спосіб лишитися на владній вершині.

«Договорняк з Путіним задля особистого піару!». Справді, введення воєнного стану збігається з лозунгами на агітплакатах Петра Порошенка «Армія! Мова! Віра!» Збігається і було б дивно, якби президент будь-якої країни не дбав про армію, про мову, про релігію… А ці складові нині надважливі в українських реаліях. Якщо хто й попіарився на введенні воєнного стану, то це наші голосні політики – від  Олега Ляшка до Юлії Тимошенко. Але як би перед тим не критикували президентський указ, але й вони, і їхні фракції голосували «за». Ясна річ, окрім діячів з «Опозиційного блоку» та деяких позафракційних. То що ж тоді не так із воєнним станом?

Маємо факт відкритої, а не прихованої російської агресії, як було раніше. Фактично це початок не гібридної, а гарячої війни без її оголошення. Азовське море, де між Україною і Росією немає морського кордону, належить до внутрішніх вод обох країн. Керченська протока і за міжнародним морським правом, і за угодою між нашими державами вільна для судноплавства, в тому числі і військових кораблів. До речі, договір підписував «лічно» Владімір Путін. Однак у Москві раптом вирішили, що це виключно російська територія, що десь там, невідомо де, їхній кордон. З минулого літа «кремліни» по-піратськи хазяйнують в регіоні. Зупиняють українські й іноземні судна для огляду, наші екіпажі ще й допитують: «Були в АТО? Чи не члени «Правого сектору?». За вертухайськими звичками російські «ефесбешники» і прикордонники «шмонають» судна і моряків.

«То для чого ж тоді спрямували військові кораблі у ворожу пастку?! Самі затіяли провокацію!»,  –  знову не вгавають рідні «зрадо люби». А тому, що маємо загрозу чергової агресії ворога. І найімовірніший наступ на Маріуполь і Бердянськ, які найуразливіші з моря. Оборону азовського узбережжя треба зміцнювати. Раніше наші військові кораблі вже проходили безперешкодно Керченською протокою. То чому ж Росія напала саме зараз? Очевидно, що таки  має агресивні плани, а тому й перешкоджає навіть незначному посиленню наших морських рубежів. Саме це і є найголовнішою підставою для введення воєнного стану. А ще – запровадити чергові санкції проти Росії і запросити у Чорне море морські сили НАТО.

Зрештою, для державних органів влади, місцевого самоуправління, військових формувань та й громадськості військовий стан стане своєрідною навчальною тривогою, нагодою відпрацювати управління і взаємодію з територіальними органами оборони, створити резерви, відпрацювати сигнали оповіщення, шляхи евакуації, визначити місця збору тощо.

Тож менше пустопорожньої балаканини, а більше дій! Ворог зачаївся під нашими вікнами.