Софія, 21-річна студентка, щосуботи виходить на центральну площу австрійської столиці з українським прапором.

– Війна – це не тільки про танки. Це ще й про мовчання. А ми, молодь, не хочемо мовчати.

Для когось – це участь у вуличних протестах, для інших – творчі акції, волонтерство, культурна дипломатія. «Діджитальне» покоління «Gen Z» виявилося надчутливим до справедливості. Їхня підтримка – не абстрактна, вона щоденна – у кампусах, коворкінгах, на вулицях та в соцмережах.

«Art for Ukraine»

У кампусі Вільного університету Берліна щомісяця відбуваються майстер-класи. І стали популярними серед студентів різних факультетів – від мистецтвознавства до соціології. Активісти готують банери, антивоєнні плакати, листівки й невеликі арт-об’єкти. Частину робіт виставляють у бібліотеках і галереях, щось продають на благодійних ярмарках. Зібрані кошти надсилають українським громадським організаціям – переважно тим, що займаються медициною, допомогою дітям та переселенцям. Окремий напрям – створення листівок українською та німецькою мовами з фактами про війну. Їх студенти роздають у міських просторах: метро, кав’ярнях, кінотеатрах.

Ці ініціативи підтримали деканат, місцеві художники. Іноді до зустрічей долучаються запрошені митці з України.

«Students for Ukraine»

Польща стала хабом допомоги Україні, а молодь – його активом. У Кракові діє ініціатива «Students for Ukraine», яку після 24 лютого 2022 року заснували студенти Ягеллонського університету і яка системно підтримує процес адаптування українських переселенців.

Волонтери проводять для українців безкоштовні мовні курси польської та англійської мов, організовують вечори психологічної підтримки, допомагають нашим школярикам виконувати домашні завдання. Хтось координує пошук житла для сімей, співпрацюючи з місцевими фондами. Частина студентів – з України, але є багато учасників із Іспанії, Італії, Португалії, Німеччини.

Вони ведуть сторінки у соцмережах: інформують про події в Україні, розвінчують фейки та популяризують українську культуру через відео, рецепти, поради.

«Words for Ukraine»

Студенти з Університетського коледжу Лондона (UCL) та Лондонської школи економіки організували серію поетичних вечорів «Words for Ukraine». Проводять їх у бібліотеках, університетських локаціях, в кафе.

Ці вечори покликані показати, що культура теж засіб спротиву. Там читають українських авторів – від класиків до поетів, які сьогодні пишуть з фронту чи з евакуації. Часто учасники самі перекладають вірші, діляться своїми роздумами, емоціями. Тут проводять «благодійну складчину»  –  зібрані кошти передають у фонди підтримки українських митців. Це не лише літературні акти, а й соціальні: після кожного вечора учасники розповсюджують добірки поезій із QR-кодами, де можна дізнатися більше про авторів, зробити благодійний внесок. Один із таких вечорів був присвячений виключно українським поеткам, які пишуть про війну.  Подія мала великий резонанс у студентській спільноті.

«Мережеві» інструменти солідарності

«Gen Z» мислить через екрани. Соцмережі стали полем боротьби за правду. У TikTok, Instagram та Twitter молодь поширює відео з України, записує переклади новин, розвінчує дезінформацію.

Особливо активні студенти, які освоюють професії медійників, журналістів, культурологів. Вони ведуть блоги, розповідають про історію України, публікують репортажі українських журналістів англійською, роблять аналіз воєнної пропаганди.

Популярним форматом стали короткі ролики на тему «Чому я підтримую Україну» з особистими історіями, а також інтерактивні сторіз з фактами про Маріуполь, Ірпінь, Бучу. Молодь створює графіку, ілюстрації, навіть AR-маски, пов’язані з українськими символами.

Сила без меж

«Покоління Z» доводить: кордони – це умовність. І співчуття, обурення, дія  не мають географічних меж. Ця молодь не чекає запрошення, не потребує інструкцій – вона діють. Їх не зупиняє ні відстань, ні мовні бар’єри, ні інформаційне шумовиння.

Україна нині не самотня. Бо з нами ті, хто, ніколи не живши під обстрілами, має відкрите серце й живу совість. А це неабияка сила.