На Росії чергове загострення. Знову Лобним майданом, де російські царі рубали голови запідозреним у зраді боярам (від крові ту площу і названо Красною), гуркотять танки і ракети. Б’ють бруківку-асфальт підборами спецназівці-«вагнерівці», подзвякуючи медальками за свої «красні майдани» Донбасу,  Сирії, Лівії…

На «Дєнь побєди» збройний парад у Москві не проводили – цар-президент злякався коронавірусної пошесті і зачинився десь у підмосковному бункері. Проте одвічний імперський жанр патріотичної істерії вимагав святкової тризни. Знайшовся й привід – 75-річчя капітуляції гітлерівської Німеччини. І коли ж, як не тепер, поначіплявши георгіївські лєнточки, «випіть за родіну, випіть за Сталіна», ще й погорланити: «Можем павтаріть!» Вірний союзник Путіна по антигітлерівській коаліції Алєксандр Лукашенко –  той у Мінську безстрашно вивів своє воїнство на потішне марширування в акурат 9 травня. А кремлівський «главковерх» дав задньої, переніс «смотр» на 24 червня. Сакральна дата: цього-таки дня у сорок п’ятому сам великий вождь і учитель Путіна Іосіф Сталін теж проводив парад Перемоги.

Тон і тези для ідеологічної обробки російських умів «Вдадімір – красно солнишко» задав напередодні. Дав інтерв’ю, в якому і нагородив і наплів. Зокрема про законне приєднання (!) до Радянського Союзу Естонії, Литви і Латвії. Інкорпорація пішла балтійцям лише на користь, вважає Путін. Витягнувши на світ Божий струпілий радянський догмат, що Сталін з Гітлером не ділили Європу, а більшовицькі диктатори  не розпивали шампанське з диктаторами нацистськими. Що винна у Другій світовій війні Європа, яка «кинула напризволяще СРСР», тому, мовляв, комуністи домовлялися з нацистами, щоб «краще підготуватися до війни з ними». «Підготувалися» так, що через три місяці після нападу Гітлера здали Київ, а з осені готувалися зробити Москву… з далекого Куйбишева.

Зате тепер вірнопіддані «государєві холопи» у Держдумі заговорили про скасування рішення З’їзду народних депутатів СРСР, яким засуджено пакт Молотова-Ріббентропа і визнано його нечинність від моменту підписання. Тодішня таємна угода, як відомо, впустила до Європи гекатомби смертей і воєнних жахіть.

Переписування історії стало улюбленим заняттям кремлівців. Владімір Путін оце знову нагадав своє «наукове» відкриття: радянські республіки, мовляв, хоча й мали конституційне право виходу з СРСР, але через  відсутність механізму реалізації, «прихопили»  території, що ніколи їм не належали. Великий учений від КГБ, схоже, школярем свої підручники таки скурив. Бо мав би знати, що Радянський Союз організували 1922 року. І республіки, що раніше утворилися внаслідок національно-визвольних змагань, давно мали кордони. Та ж таки УНР, а потім Радянська Україна охоплювала території, історично заселені українцями. Кубань, чиї Народні збори ще 1918 року проголосували за приєднання до отчого Києва, як і деякі частини Брянщини, Курщини, Білгородщини, чомусь залишилися під Росією. А вже після утворення СРСР Росія відібрала й Таганрозький округ, де мешкало 70% українців. Може, Путін в такий мудрагельний спосіб хоче повернути нам нагарбане?

Втім російський президент «заблуждаєцца» свідомо. Зомбує росіян територіальними втратами, емоційно підштовхуючи підданих до відновлення «справедливості». Так було навесні 2014 року, коли Путін «придумав»  подаровану більшовиками Новоросію. Фактично ж він оголошував Україні війну. Одразу його феесбешна агентура покотила хвилю заколотів у Херсоні, Одесі, Миколаєві, Запоріжжі, Харкові. На Донбасі росіяни Гіркін і Бородай проголосили утворення вигаданої Новоросії, яка швидко й розтанула, мов кривавий туман, залишивши по собі пекло війни.

Отож, аби ні в кого не виникало сумнівів у нинішніх територіальних апетитах кремлівського агресора, на Красну площу і викотили смертоносну техніку. Із загарбаного Росією, донедавна мирного українського Криму, пройшла Севастопольська бригада, оснащена танками  «Армата» і «Прорив». Зрозуміло, що той прорив націлений на український Південь. А Перекопська артилерійська бригада продемонструвала системи залпового вогню «Торнадо С», модернізований варіант «Торнадо Г» («Град»). З таких установок російські воєнні злочинці зі своєї території (!) 11 липня 2014 року несподівано вдарили по українських підрозділах під Зеленопіллям. Наші втрати були тяжкими: загинуло 13 бійців (за підрахунками журналістів – 35), зазнали поранень 93. Загалом, за даними військової розвідки, Росія залучила на Донбасі понад 30 видів своєї військової техніки.

Нинішня «патріотична» мобілізація росіян необхідна для  реанімації Путіна: його рейтинг знову скотився до рівня 2013 року. Тому нова війна, спершу уявна, а потім «переможна», наприклад, у Білорусі, чи знову в Україні, цілком на часі. Щоправда, дуреного-передуреного росіянина дедалі важче ловити на пропагандистський м’якуш. Пряму трансляцію військового параду телеканалом «Росія-1» переглянули сто тисяч «ютуберів». Незважаючи на засилля сколківських ботів, що миттєво бризнули відгуками: «Смотрєлі і плакалі. Спасібо за мірноє нєбо», під відео лише дев’ять тисяч схвалень супроти майже шести тисяч несприйнять…

Хоча віддамо належне: кремлівці надули добрячий словесний пузир. За тиждень – фінал опитування про зміни до Конституції. За ними Владімір Путін начебто ще не правив Росією, а почне царювати вперше. На тлі «побєдобєсного» розумового обкурювання «домальовані» підсумки всеросійського «одобрямсу» матимуть не такий провальний вигляд.

… А теперішньому кремлівському самопальному історику таки не зашкодило б кілька навіть загальних уроків правдивої російської історії. Для прикладу, сьогодні імперський триколор, біло-синьо-червоне полотнище, погордливо здіймається над путінським «государєвим» марнослав’ям. Сімдесят п’ять років тому радянські воїни парадно кинули до кремлівської стіни прапори і штандарти переможеного Вермахту. Був серед них і той-таки триколор РОА – мільйонної Російської визвольної армії генерала-перекинчика Андрєя Власова, що була невіддільною частиною нацистської військової машини і вела бойові дії проти Червоної армії. Під цим прапором воювали проти СРСР й інші російські колаборанти, наприклад, Російський корпус, Козачий Стан, перша Російська національна Армія. А нині під захланне імперське знамено, під ганебний прапор зрадників Владімір Путін вишикував  багатонаціональну і багатостраждальну Російську Федерацію.