До Київського університету імені Бориса Грінченка з нагоди святкування Дня Європи завітав Надзвичайний та Повноважний Посол Італії в Україні Давіде Ла Чечіліа. Перед численною грінченківською аудиторією виступив з лекцією про майбутнє Європи.

Наш спільний рідний континент, за словами італійського дипломата, переживає нині нелегкі часи. Йдеться про дві глибокі кризи, які суттєво вдарили по Євросоюзу: економічну та міграційну. До слова, друга криза – і досі в активній фазі, суттєво впливає на європейські процеси. Потоки емігрантів із Середземномор’я та Північної Африки буквально паралізують деякі європейські країни.

У свою чергу ці дві кризи, вважає Давіде Ла Чечіліа, призвели до двох побічних деформацій: набрали сили радикальні відцентрові, навіть терористичні рухи, а на цьому тлі послаблено довіру між країнами – членами Європейського Союзу.

– Ми перестаємо чути одне одного, – констатує пан посол, – ми легковажимо солідарністю. І пояснення цього – велика різниця у ментальності: національній, культурній… Між країнами Євросоюзу стало важче досягати компромісу.

Засилля мігрантами європейських країн – окрема тема. Євросоюз не зміг узгодити спільну еміграційну політику. Різні країни застосовували різні методи: то піднімали міграційні бар’єри, то будували мури та стіни на власних кордонах. А антиміграційні інструменти, узаконені Євросоюзом, були надто складними для впровадження. Відтак Італія та Греція, вважає Давіде Ла Чечіліа, стали жертвою цього процесу, їх залишили наодинці. Лише у 2016 році Італія прийняла 180 тисяч емігрантів.

На думку посла, перед загрозами масової міграції багато європейських країн у спільноті Євросоюзу стали такими собі піддослідними кроликами. І нині протистояти цим викликам украй важко: вони лише посилюються.

Як реагувати на такі загрози? Попри геополітичну серйозність проблеми, дипломат налаштований оптимістично. 27 членів Євросоюзу мають налагодити тіснішу співпрацю. Британський «брексід» якраз може стати стимулом, аби рухатися вперед.

Давіде Ла Чечіліа пояснив, як розбудовувати нову безпечну Європу

Найперше – посилити співпрацю Євросоюзу з НАТО та всіляко розвивати європейську оборонну доктрину. Ще одна важлива сфера – це спільне управління кордонами ЄС, що має регулюватися відповідними договорами. «Пора думати над новими регуляторними актами, особливо щодо зовнішніх кордонів Євросоюзу. І тут мусимо суттєво зміцнювати політичну співпрацю…»

Лекція італійського дипломата викликала жваву дискусію. Довелося відповідати на запитання активної студентської та викладацької громади. Ось найпосутніше з того діалогу:

– Наступного року обиратимуть новий Європарламент, від якого залежатиме майбутнє Європи…   

– Наступні вибори європейського парламенту – справді подія важлива і визначальна. Але я вірю, що майбутнє якраз за єврооптимістами. Європу чекає оновлення.

– Санкції проти Росії… Ця болюча для України тема інколи дивно виглядає з Риму…

– В Італії досі нема сформованого уряду. Давайте дочекаємось закінчення «епопеї», що триває ось уже 80 діб. Але можу запевнити, що наш майбутній уряд залишиться в системі альянсів і дружби в Євросоюзі. Не бачу причин для якихось кардинальних змін.

– Які стосунки між корінним населенням Італії та мігрантами? 

– Італія одна з тих європейських країн, де мігранти інтегруються найкращим чином. Ми не маємо жодних антагоністичних відчуттів проти еміграції. Однак від часу, коли до нас посунули людські потоки з Африки, мушу визнати, що ті відчуття суттєво змінилися. Ми розуміємо, що мусимо розділяти цей «вантаж» з багатьма іншими європейськими країнами, але ті нормативні документи, за якими ми маємо працювати, недосконалі. Вони сприяють хаосу, і це італійцям не подобається. Італія та Греція прийняли найбільшу хвилю міграції, і це  несправедливо. Тому якщо від нас вимагають дотримуватися фіскальних та економічних правил, то тут треба мати солідарну концепцію і щодо витрат на облаштування цього міграційного потоку.

– Міграція українців до Італії. Чи є це проблемою для вашого уряду?

– Навпаки!  Ми дуже цінуємо той внесок, який отримуємо від української громади в Італії. Українська громада в нашій країні – одна з небагатьох, які італійський народ шанує і вітає. Бо це спільнота людей, справді схильних до праці. Українці охоче навчаються, активно ведуть бізнес, і вони є в усіх куточках Італії. Інтеграція українців до італійського суспільства – річ дуже позитивна і цінна.

– Серйозною інформаційною загрозою для України є російська пропаганда. Чи відчуває щось подібне Італія?

– Російська пропаганда також присутня – і дуже широко – в нашій країні. Це так. В Італії дуже багато преси з усього світу. А безмежний інтернет! Звісно, це сприяє обміну різними меседжами. Це те, що є і мусить бути! Єдиний рецепт полягає в тому, щоб фіктивним, фейковим новинам, звідки б ті не лунали, протидіяли ефективні, сильні, незалежні ЗМІ. Тут, звичайно, і уряд країни повинен мати позицію, виконувати свою регуляторну роль, щоб сприяти обстоювати правду і демократію. Та й парламенту необхідно здійснювати контроль. Але найбільше залежить від суспільства. Суспільство мусить пильно наглядати за пропагандою.