Багато полтавців знають і вельми цінують творчість свого земляка, талановитого поета-барда Юрія Трейгеля. Маю зауважити, що Юрку не до вподоби саме слово «бард», а талант він взагалі вважає чи не найостаннішою з чеснот, якими іноді природа обдаровує людину.

За часів «зека-президента» стільниковою мережею активно мандрувала співана сатира Юрія Трейгеля в авторському виконанні «Чивокуня» (читайте цей новотвір навпаки і ви все збагнете). А вже після Революції Гідності соцмережі неодноразово облетіла полум’яна Трейгелева пісня про Майдан «Людина – це борець»:

Я боюсь Бога і люблю правду,
Ще й українців в піснях я славлю.

Дракони надлюті палили Вкраїну,
Ще трохи, ще трохи – і була б руїна.

Не допустити такого свавілля
Вийшла дружина, від страху вільна.

І завжди їх менше, ніж би хотілось,
А бидло сиділо і в вікна дивилось.

Міщанське болото не прогресує –
Скиглить в домівках і з нас глузує.

Їх більше, нас менше, але не зважаймо!
Що буде, то буде, вперед же рушаймо!

Ми вірні і гідні сини України,
Хай скиглять холопи й тирани країни.

Мав Юрко моральне право на такі сова, адже сам був чи не найактивнішим полтавським майданівцем. Відважний, відчайдух, відчув на собі всю «толерантність» озвірілих «беркутівців», які охороняли Полтавську облдержадміністрацію, забарикадувавшись зсередини. Нам пощастило тоді вирятувати побратима з їхніх лабетів. Сам Юрко пізніше розповідав: «Тягнуть мене підлогою двоє «биків», і тоді подумалось, що це, мабуть, уже кінець. Несподівано став співати «Ще не вмерла Україна»». Далі пожартував: «Вирішив помирати з музикою».

Надійною опорою в житті і боротьбі, підтримкою в творчості для Юрка була його славна дружина Надія (світла їй Пам’ять…). Це саме вона вдарила на сполох, підняла друзів, громадськість, коли чоловіка схопили катюги в погонах.

Кажуть, природа відпочиває на дітях талановитих людей. Але генетику ніхто не зміг відмінити, навіть усеможний Сталін. Божий дар таки проявляє себе в поколіннях.

Це я про те, що мав Юрко талановитого прадіда – поета-пісняра Якова Ядова, автора шлягеру часів НЕПу «Бублички» («Купите бублички…). А нещодавно з одеських архівів стало відомо, що Яків Ядов написав слова ще одного відомого «хіта», пісні, яка стала візитівкою кримінального світу, знаменитої «Мурки». Музику створив одеський композитор Оскар Строк. В 20-ті роки минулого століття «Мурка» здобула такої народної слави, що її автори стали остерігатися можливих репресій. Тому навіть нащадки Якова Ядова не знали про його безпосередній стосунок до цієї пісні – сприймали це як легенду.

До слова, прообразом героїні «Мурки» стала таємний агент Московського карного розшуку, чи то пак МУРу, Маруся Клімова. Схоже, її реальне життя склалося не так трагічно, як у пісні. Свою кулю-«маслину» вона, очевидно, не отримала. Допитливі дослідники архівів МВС знайшли її формуляр за 1952 рік.