У наш час вижити без вищої освіти нереально. Ну, не те, щоб вижити, а «прилаштуватись». Самі студенти у переважній більшості це розуміють, і батьки заохочують, а ось роботодавці… Що з цього приводу думають вони?

Типова ситуація. В Україні середній вік студента з бакалаврським дипломом – 20 років. Підробляти вони починають зазвичай тоді ж. Тобто  можливість отримати ступінь магістра на денній формі навчання для багатьох мимоволі стає ефемерною. До всіх клопотів часто додається головний біль з мешканням: у гуртожитку бракує місць. Отож шукай гроші винаймати кімнату, а це – левова частка кревно зароблених.

Зарадити справі, очевидно, допоможе заочна форма навчання: складати раз на півроку іспити, щоб врешті-решт отримати необхідний диплом магістра. Однак і тут є свої підводні камені.

Камінь перший. Графік занять, заліків та іспитів: як все це узгодити, не втративши посаду? Найчастіше, коли мотивовані люди чують словосполучення «заочна форма навчання», то уявляють безтурботного студента, який буває у виші вряди-годи. І ще двічі – на заліках та іспитах. Насправді ж усе набагато складніше. Виявляється, у заочника теж є лекції та семінари.

Отож із запитанням «Чи можу я на два тижні піти на сесію?» іду до безпосереднього керівництва в рідній компанії: головного відео-редактора сайту, SEO-фахівця і керівника проекту (респонденти побажали залишитись анонімними). Головний був безапеляційним: «Ні. Хто буде робити твою роботу?» Приблизно таку ж відповідь почула і від SEO-фахівця. Щоправда з доповненням сайту: «У нас лише два редактори. Якщо один з них, ти, не робитиме свою роботу, трафік на сайті падатиме. Придумай інший спосіб закрити сесію». Головний розробник, керівник проекту одразу запропонував альтернативу: «Виходь на роботу на кілька годин раніше, обробляй таку саму кількість відео та йди на заняття. Було б чудово, якби змогла брати комп’ютер додому і після пар ще трохи працювати».

У підсумку зійшлися на останньому варіанті. Тобто, я приходжу на роботу о 8-ій ранку, замість своїх прописаних у джоб-офері 11:00, а о 16-ій іду на заняття.

Камінь другий. Чому доба має лише 24 години? На перший погляд, все непогано: встигаю працювати і відвідувати семінари.

 Але. Дістаюся домівки не раніше 21:00. Зазвичай – значно  пізніше. Щоб підготувати матеріали на семінар, мушу жертвувати дорогоцінними годинами сну. Однак, після дня марафону «робота + сесія» безсонні ночі видаються чимось нереальним.

Тому вчитися доводиться на роботі. Таким чином, страждають і робота, і навчання.

А як у інших?

Я попросила своїх колег розповісти, як їм вдається поєднувати працю і навчання. Кореспондент телеканалу NewsOne: «Поєднувати магістратуру з роботою вдається, якщо втягнутися в інтенсивний ритм. У перервах між зйомками іноді встигаю поїхати на залік або іспит. На лекції і семінари не ходжу, бо ніколи. На дві години відпроситися можу, на півдня – ні: боюся втратити роботу».

Візовий менеджер, компанія Pilot: «Беру відпустку за свій рахунок, але завжди залишаюся на роботі в телефонному режимі. В офісі може відбутися що завгодно і коли завгодно, тому доводиться працювати навіть у відпустці».

Висновок: неможливе – можливе

Хоча. Часто під сумнівом – якість виконаної роботи та обсяг засвоєних знань.