Після виходу британсько-американського мінісеріалу «Чорнобиль» тема найбільшої в історії людства техногенної катастрофи знову на слуху. Навіть у «позаурочний» час – не у квітні, коли відзначають роковини аварії, ані в грудні, коли значно менше, та все ж згадують події 1986-го. Саме тоді, у грудні над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської атомної завершили будівництво Саркофага. 14 грудня – День ліквідатора: вшановуємо чорнобильців, завдяки кому світ доволі безболісно пережив найбільше техногенне лихо.

Спасибі творцям серіалу за вороття уваги до теми, за певне «чорнобильське» просвітництво, прагнення засобами ігрового кіно застерегти людство від авантюрних технічних і технологічних «експериментів».

Дяка і за намагання показати широкому загалу, в першу чергу західному глядачеві, попри певний схематизм, а часом і штампи, (куди без них?) достовірну атмосферу брехні, суцільної показухи – на побутово-історичному тлі радянського буття 80-х років. Хоча зі стопками-гранчаками у барі міста Прип’ять – явний перебір. Та це дрібнички.

Хоча саме у дрібничках, деталях… Але про це згодом.

Ігровий кінематограф популярніший за документалістику. Окрім суто розважальної функції, він у значно доступнішій формі доносить до широкого загалу певні знання, погляди, ідеологію. Це чудово усвідомлюють наші агресивні сусіди. Там, «за парєбріком» продукують силу-силенну серіалів відверто пропагандистського спрямування, де історична правда поступається місцем «художньому вимислу», а по суті – тенденційності авторів.

Скажете, а до чого тут серіал «Чорнобиль»? Я теж думав, що його автори – митці з географічно та й ментально іншої частини світу. Аж поки у 5-тій серії, в епізоді під час перерви у судовому засіданні в Чорнобилі, не почув ось такий діалог:

Борис Щербина. Ти щось знаєш про це місто, про Чорнобиль?

Валерій Легасов. Ні.

Борис Щербина. Тут жили євреї та поляки. Євреїв повбивали під час погромів, а поляків Сталін вигнав, потім прийшли німці і повбивали решту. Після війни люди знову тут оселилися. Вони знали, що ця земля залита кров’ю, та їм було байдуже. Вбили євреїв, поляків, але не їх. Ніхто не думає, що з ним таке станеться. Та ось маємо…

Справді, маємо…

Свого часу, працюючи в агентстві «Чорнобильінтерінформ», і потім, коли «сценаріював»-режисерував документальний фільм «Інший Чорнобиль»,  ретельно вивчав саме історію містечка, спілкувався з чорнобилянами (така прадавня самоназва місцевих мешканців, а сусіди їх чомусь прозвали «сучкарями»), істориками, дослідниками. І про те, що тут жило багато поляків – ані слова. Звісно, представники польської людності проживали. Але їхня чисельність була незначною.

Як зазначає дослідник Київського краю Лаврентій Похилевич, у середині ХІХ ст.: «Нынешнее население Чернобыля, по нашим сведениям, простирается: правосл. до 3000, старообрядч. 478, латинское 152, еврейское до 6743 душ». («Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи», 1864 р.).

Ось така маленька «деталь» – римо-католиків («латинского» населения) у Чорнобилі було менше ніж півтора відсотка!

Так, на початку минулого століття в містечку, дві третини населення якого складали євреї, відбулися погроми з людськими жертвами, після яких багато чорнобилян (як і з інших міст і містечок України) емігрувало.

Вже під час роботи над фільмом дізнався про чорнобильський Голокост. Про нього, як і про мирне «доаварійне» життя, розповідають у фільмі «Інший Чорнобиль» чорнобиляни Абрам Лейбович Хабенський, Тетяна Львівна Лібман, Григорій Семенович Межиріцький, котрі до останнього, до 1986 р., мешкали у своєму рідному місті.

А тепер порівняйте з отим «мінісеріальним» «Вбили євреїв, поляків, але не їх»… І цей одвертий наклеп, ця брехня шириться світом… Уявіть, які почуття виникають після переглядів цього епізоду у глядачів з Польщі, Ізраїлю, інших країн.

Тож звертаюся до Вас, чорнобиляни. До Вас, авторе ідеї «Іншого Чорнобиля» Анатолію Артеменко, консультантко фільму та модераторко фейсбук-сторінки «Чорнобиль і чорнобиляни» Наталіє Мазур, до Ваших друзів-земляків. Шановні, невже ж Ви, як і інші чорнобиляни, – зайди на Вашій же одвічній землі? Чи можете щось з цього приводу публічно зауважити авторові сценарію мінісеріалу «Чорнобиль» Крейгу Мізіну (Craig Mazin)?

Бо розвінчувати брехні, ще й такі тенденційні і так масово тиражовані, – наш обов’язок. І фаховий теж. Зважаючи на всі деталі.

The devil is in the detail, чи не так?