Зі студентами та викладачами столичного Грінченкового університету спілкувався Олександр Алфьоров – голова Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, майор ЗСУ в запасі. Понад годину зал зацікавлено слухав його міркування про те, як просто розповідати історію.

Справді, чи можна її викласти так, щоб кожен зрозумів, і щоб не підробляти зміст та не змінювати контекст?

«Як звати вашого прадіда?», – запитує присутніх пан Олександр. Кожен згадує, подумки собі відповідає, а тимчасом історик коментує: «Ви назвали того прадіда, який у вашій родині був модульований». І пояснює: викладаючи історію, не доконче маємо говорити про тих, кого не знають. «Насамперед говоримо про тих, хто найкраще зрозумілий аудиторії».

Не варто, переконує історик, зубрити матеріали. Спілкування з людиною, яка зазубрила історію, зазвичай нецікаве, а головне – непросте. Щоб говорити про історію просто, не потрібно заучувати сотні дат та вантажити пам’ять купою подій. Історія, наголошує Олександр Алфьоров, не любить складних пояснень. І наче для ілюстрації запитує аудиторію, що ж значать кольори нашого прапора. Студенти охоче відповідають: жовтий – це поле, а синій – небо. Проте історик пропонує свій варіант відповіді. Просить уявити добірне військо князя Данила Романовича Галицького і княжу хоругву попереду – з жовтим левом на синьому тлі. «Золотий, – розтлумачує, –  це багатство, а синій – дуже велике багатство».

Що ж до традиційних для «підручникової» історії дат, Олександр Алфьоров закликає ними не зловживати  і не сприймати історію як потік цифр: мовляв, їхні довгі вервечки частіше заплутують, ніж дають уявлення. «Уникаймо дат, опускаймо трішки наш нарцисизм», – чи то жартома, чи всерйоз застерігає фахівець. Натомість радить починати розповідь із чогось простого, зрозумілого для звичайних людей: «Говорячи про українську кухню, починайте з борщу». Нову інформацію краще «підв’язувати» до старої, зрозумілої. Бо якщо розповідати зібранню про те, до чого воно не має жодного доторку, людям ця історія видасться нудною і вони відвернуться від неї.

Підсумував цю зустріч Олександр Алфьоров важливими рекомендаціями: «Не бійтеся повторювати… знову, знову, знову. Не бійтеся десь піти манівцями, відчуваючи, що аудиторія не розуміє, про що ви говорите… Не вживайте професійної термінології … Менше термінології, менше незнайомих імен».

Справді, розповідати про історію можна не лише просто, а й цікаво, без ряхтіння дат і прізвищ. А головне – людські історії залишаються в пам’яті довше за будь-які цифри.