Стратегічні комунікації – давні як світ. Донедавна, здебільшого, під ними розуміли магістралі, мости, рокади. Але «гібридизація» військових термінів дісталася і цієї дефініції. Про це йшлося на презентації першого в Україні «Словника  термінів стратегічних комунікацій», який уклали заступник міністра інформаційної політики України Тетяна Попова та доктор юридичних наук Володимир Ліпкан.

Автори скромно називають свій витвір «дорожньою картою» для розуміння комунікаційної складової та оперування ключовими поняттями в умовах інформаційного протистояння. Словник, стверджують, стане у пригоді людям різних сфер діяльності: реклами, маркетингу, бізнесу, журналістики тощо.

– Помилка, якої часто припускаються люди. Навіть ті, хто працює у наших відомствах. Вважають, що стратегічні комунікації – це зв’язки з громадськістю. Але це лише складова – одна із сімнадцяти. Наш словник розтлумачує кожну із них, – наголосила Тетяна Попова.

Володимир Ліпкан пояснив: ідеться про публічну дипломатію та військові заходи на її підтримку, внутрішню комунікацію, зв’язки зі ЗМІ, інформаційні, психологічні операції, інформування про ситуацію та документування подій на полі бою, розвідувальне забезпечення проведення інформаційних заходів, дії в кіберпросторі, включаючи соціальні мережі, інформаційні заходи міжнародного військового співробітництва, залучення ключових лідерів до проведення інформаційних заходів, цивільно-військове співробітництво, показ для військ, введення в оману, безпеку операцій, фізичний вплив, протиборство в електромагнітному просторі.

– В словнику запропоновано системний підхід, коли всі ці компоненти об’єднані загальним замислом, загальною стратегією, – зазначив правник.

На запитання кореспондента «Грінченко-Інформу», чи не варто готувати спеціалістів зі стратегічних комунікацій, а не фахівців з PR, як це робиться нині, пан Ліпкан відповів: це треба було робити ще від дня проголошення незалежності.

– Якби 1991 року вибудували систему стратегічних комунікацій – увесь цей час займалися б правильною інформаційною політикою в Криму, не навчали б дітей у Луганську і Донецьку за радянськими підручниками, які перекручують історію. Тобто стратегічні комунікації дають можливість не селективно дивитися на певні кластери суспільних відносин, а бачити всю цілісну епістемологічну картину, яка описує сучасний світ.

Володимир Ліпкан наголосив на особливій актуальності стратегічних комунікацій (чи на професійному сленгові страткомів) в умовах гібридної війни, що другий рік поспіль ведеться проти України.

– Стратегічні комунікації, якими вони є нині у Франції, Великій Британії та США, концептуально імплементовано в структуру діяльності НАТО. Ми вбачаємо їх у системі державного управління. Саме з цього виходили, розробляючи цей словник –  пояснив Володимир Ліпкан.

Залишається сподіватися що відтепер, з появою словника, особливо рідне для співавтора цього видання Тетяни Попової Міністерство інформаційної політики нарешті зволить озброїтися – не для красного слова, а для доброго діла – усім арсеналом стратегічних комунікацій. Бо поки що його ужинок можна оцінювати лише іронічними каламбуром про підпільний райком… Чи то пак стратком. Який, утім, не діє.