У День преславного свята маємо живодайну нагоду ще і ще задуматися над незбагненним Таїнством Святої Покрови, а в її світлі – над долею України, великої боголюбивої родини вкраїнської і над своєю долею. 

Найперше пригадаймо історію. Х століття. В оточеному ворогами Царгороді, у Влахернській Церкві, де зберігалася риза (одяг) та частина пояса Богоматері, звершувалася всенічна. Разом з численними віруючими молилися святий Андрій, Христа ради юродивий (переказ каже, що слов’янин), та його учень Єпифаній. У час молитви побачив святий Андрій Пресвяту Богородицю під куполом Храму на хмарині, оточену святими, у білому вбранні. Промовив св. Андрій до Єпифанія: «Чи бачиш ти Владичицю і Царицю світу?» – « Бачу, отче мій, та жахаюся», – відповідав Єпифаній.  Богоматір, преклонивши коліна, молилась і заливалася слізьми. А звершивши молитву, зняла з Себе велике покривало (омофор) та й простерла над людьми у храмі. І видіння стало невидимим.

А це – священні віхи нашої історії. Славетний Літопис Києво-Руський, якому майже тисячу років. Його творець преподобний Нестор Літописець стверджує, як  прибули  будівничі (зодчі) з Константинополя, до Великого Київського Князя, та й сповістили, що їм явилася Божа Мати і наказала прямувати до Києва та переказати Князю Її волю, аби він на кручах Дніпрових побудував величний храм на честь Її Успіння. «Той Храм стане Моїм  житлом і Я там житиму!» Пресвята Богородиця Сама вибрала житлом Своїм Україну, її стольний град. Ось чому українці звіддавна будували на своїй землі найбільше Богородичних храмів, монастирів, скитів та каплиць. Так було і так є нині.

Дбаючи про наш край і народ наш, Мати Божа не переставала явно виявляти Свою присутність поміж нами. Одне з таких об’явлень – Свята Почаївська гора: Її Стопа на гірському камені, джерело Живої води вже сотні літ струменить, тамуючи нашу спрагу, найперше духовну, і цим своїм неспинним співом переконує нас: «Мати Божа з нами, посеред нас, – як можна не вірити цьому?» Богородиця споконвіку названа людьми Матір’ю Києво-Руського (читай Українського) Краю. Бо своїм святим материнським заступництвом винагороджувала нас і вирятовувала не раз, являючи Себе на поклик людського моління. Над узятим в облогу татарською ордою Почаївським монастирем у 1675 році. Слізно молилися ченці з народом про Її допомогу та захист, і Вона прийшла, принісши порятунок. Так було й у Православній Теребовлі: сила Богоматеринської любові зберегла місто і людей від загарбників.

 А наше козацтво! В усі часи українські козаки несли у серцях своїх непогасну синівську любов, щиру віру у Пресвяту Покрову. Свій храм в осерді Січі, на острові Хортиця, недаремно ж назвали  Покровським: тут перебував чудотворний Обаз Святої Покрови. Стаючи навколішки, козаки оточували святиню, просили пречистого Материнського благословення, виступаючи на битви. До Неї вони поспішали переможно, щоб подякувати Їй за допомогу і заступництво, щоб пом’янути єдиновірних побратимів, полеглих на ратних полях. І жила Козацька держава, аж поки єкатерининські паліяки не віддали Покровський Храм на пожерисько вогню. Щоб зробити нас ніким, пустити по світах без роду і племені.

Тоді об’явилася Мати Божа тисячами живоносних джерел. Їх і нині по всій землі Українській пребагато. Називаються вони Богородичними, тому що разом з земною водою черпають люди благодатну силу Її любові, захисту та сприяння. Там – найчистіша вода. У цих джерелах – щирість Її небесна, найбагатша.

Ще одна царина Її любові, милосердя та ласки – Богоматеринські Чудотворні Ікони, Образи по всій Україні. Така сила в Них, така Благодать:  Успенська-Лаврська, Оранта – Нерушима Стіна, Одигітрія – в дорозі Провідниця, і Вишгородська, і Почаївська, Теребовлянська, Тернопільська, Самбірська,  Касперівська, Барська, Всецариця, Добавлення розуму, Києво-Братська, Софії, премудрості Божої, Ікони Чернігова та Слобожанщини, Півдня та Центру України, загальновідомі та місцевопошановані. Чи знайдеться в Україні Православна оселя, житло, де не було б Образу Спасителя і Богоматері? А маленькі образочки, для подорожі, медальйони та пояси з молитвою до Неї,  Всемилостивої. Напевне, коли Катерина спалила Храм Покровський у серці Хортиці, Божа Мати, переселилася до кожної української душі, щоби там зберегтися для майбутності нашої. От тільки тих душ правдивих, українських,  все менше….

У Житті Святих є оповідь про таку собі людину, що вірила у Бога, шанувала Божу Матір, але морально упала, зіпсувалася, стала злодієм. І щоразу йдучи на злочин, ставав той чоловік перед Образом Богородиці  і благав Її, щоб Вона допомагала, оберігала його від небезпек, що чатували того чоловіка в його огидному ремеслі. Якось зібрався чоловік на злочин, став зазвичай перед образом Пречистої молитись, глянув на Неї, а Вона заплакала, з Її очей полилися сльози…

Як часто владоможці на велелюдді, у світлі софітів, перед телекамерами затеплюють свічки, беруть участь у богослужіннях, ревно хрестяться, але ж у житті чинять не по-Божому. Пильно вдивляймося в Богоматеринські очі, чи, бува, не заплакані вони.

Той злочинець, коли побачив сльози – розкаявся, одрікся від свого ницого промислу, пішов до монастиря і перегодом став ченцем, порятував свою розкаяну душу. А чи розкаємося ми, чи виправдаємося перед Нею, Пресвятою? Можна одурити ближнього, громаду, навіть людство, але неможливо обманути Матір Божу! На те вона з нами, одвіку покриває і спасає нас. І спасатиме, бо вона Пречиста Мати, Нерушима Стіна!

Наше сьогодення, страшне, але не безнадійне! Ми не вбогі – Небесна Сотня, тисячі прикладів великої жертовності, відданості та патріотизму у воїнах, що життя своє за Україну поклали, десятки тисяч поранених, скалічілих – це скарби та багатство, яким належить віддавати шану. І теплити надію, що цю всенародну жертовність прийме Господь та врятує Україну.

Віримо, що з Божою допомогою минуть сьогочасні фарисейські блуди. Нескінченні політичні реклами – які ж вони облудні, які цинічні! І які очевидні у своїй безбожності, бо в усіх нещастях і бідах нашого народу та нашої держави часто найбільше винні саме ті, кого рекламують, кого знову пропонують, начебто для нашого «майбутнього самостійного вибору».

На нас давно чекає інший вибір, незрівнянно значущіший! Нас вибрала Мати Божа, Свята Покрова – державу і народ наш. Сумно, але ми все ще не спромоглися вибрали Її. Особливо у нинішні нелегкі часи. Коли виберемо Її собі за Матір – будемо щасливими і Богом береженими.

Почув, нібито у схронах музею м. Запоріжжя знайдено Чудотворну, Козацьку Ікону Покрови з Храму на острові Хортиця та. Що припровадять Її, Святу, на Софійську площу і занесуть для збереження до Софії Київської. Хай би так, може і війна закінчилася б, Мати Божа спроможна це здійснити!

Вибираймо Покрову Святу, і Бог нам у поміч, а Вона нас не дасть на поневіряння. У світлі свята всім єством своїм дякуймо предкам нашим, з найдавніших часів, за Покрову Святу, яка не обмане, не зрадить, – завжди залишатиметься «Нерушимою Стіною», берегтиме і щасливитиме Україну, Богородицею обраний народ.