Режим «сиди вдома», віддалена робота, дистанційне спілкування, – такі ознаки, або, як нині «в тренді» казати, теги цьогорічної «коронної» весни. В таких умовах світова спільнота відзначила 50-річчя виходу рок-опери «Jesus Christ Superstar». Цю культову річ мого покоління, справжнє явище музичної культури світового рівня написали два юнаки – 22-річний Ендрю Ллойд Веббер (музика) та Тім Райс (лібрето), котрому на той час виповнилося «вже» 25.

Любов до цього твору молодих британців залишилася зі мною на все життя. Час од часу слухаю «Jesus Christ Superstar» чи вкотре дивлюся екранізацію мюзиклу, створену 1973 року режисером Норманом Джуінсоном.

А тоді, на початку 70-х минулого століття, ми, лобури старшого шкільного віку, співали фрагменти рок-опери. Здебільшого українською (ніколи російською!). Може, так тоді у певної частини київської молоді на підсвідомому рівні проявлявся внутрішній протест до повзучої русифікації, що почалася після усунення від влади Першого секретаря ЦК Компартії України Петра Шелеста.

Співали навіть більше у пародійному «релізі» – музика Ендрю Ллойд Веббера, а «лібрето» зовсім інше – з радянського життя. Бо англійський текст, та ще на біблійну тему для більшості з нас був занадто далеким для сприйняття.

Наприклад, у «переспіві» епізоду опери «This Jesus Must Die» слова Каяфи у вільному «перекладі» українською звучали так:

Ось під’їжджає жовто-блакитне
Авто, авто, сідайте в авто!
Жовто-блакитне, націоналістичне
Авто, авто, сідайте в авто!
і т.д.

Люди молодшого та середнього пенсійного віку, звісно, і старшопенсійники, пам’ятають: якраз у сімдесяті роки минулого століття міліцейські патрульні «бобики» почали фарбувати у жовтий колір з синьою смугою вздовж авта.

Ми ще жартували: «Дивись, аби зараз не приїхав по нас «жовтий птах з синьою ознакою».

Отак, хотів про рок-оперу розповісти, а вийшло про «рокових» оперів…

В оригінальній версії твору партію Ісуса виконав наш кумир – вокаліст «Deep Purple» Ієн Гіллан.

Легендарна група Deep Purple… Разом з гуртами Led Zeppelin та Black Sabbath вважається засновниками музичних стилів хард-рок й хеві-метал.

І ось серед останніх новин, здебільшого не дуже приємних, пройшла звістка: 1 травня цього року вийшов новий сингл і кліп «Man Alive» (автор пісні Ієн Гіллан) з майбутнього альбому «Whoosh!».

Як і в кліпі на перший сингл з нового альбому – «Throw My Bones», персонажем дійства знову став астронавт. Цього разу людина у скафандрі – абсолютно самотня, пересувається в космосі і розглядає «з верхньої точки» апокаліптичні земні пейзажі, наслідок руйнівної людської діяльності планетарного масштабу.

Реліз альбому «Whoosh!» було заплановано на 12 червня, але група вирішила перенести його на 7 серпня.

Як зазначив Ієн Гіллан, в самій музиці «Man Alive» було «щось апокаліптичне», тому і текст, який він співає і начитує, оповідає: «Єдина жива людина на Землі – це кінець людства, бо яка може бути користь від однієї людини?»…

Не менш сумні думки про пустку і самотність навіює новий кліп «Living in a Ghost Town» від одного з родоначальників рок-музики – славетних «The Rolling Stones» – «Я привид у місті-примарі»:

«I’m a ghost
Living sn a ghost town…»

Камера пролітає безлюдними вулицями Лондона, Лос-Анджелеса, Торонто, Кіото, Кейптауна, Осло…

Цей перший оригінальний твір (не кавер власних композицій, а саме прем’єра!) від «Роллінгів» з 2012 року є частиною нового матеріалу, який група записувала в студії перед початком пандемії коронавірусу. Саму пісню група задумала давно, але повернулася до роботи над треком тепер, адаптувавши його до поточної ситуації. А робота над остаточним варіантом «Living in a Ghost Town» тривала вже в умовах самоізоляції. Як наголошує фронтмен групи неперевершений Мік Джаггер, пісня «матиме резонанс в той час, в якому ми оце живемо».

Справді, старий має рацію…