Пам’яті Бориса Нємцова

Рік тому в Москві вбили «фашиста». Спочатку «фашист» справно ховався. То він був губернатором Нижегородської області, то міністром і навіть віце-прем’єр-міністром в російському уряді. «Фашиста» довго викривали. Обливали по телевізору брудом, а на вулицях нашатирем і зеленкою, затримували за участь у мітингах і навіть садили на п’ятнадцять діб, як примітивного хулігана.

А «фашист» не зупинявся. Їздив до Києва на Майдан, говорив, що політичний курс Кремля закінчиться крахом, що Росія анексувала Крим і воює за український Донбас. «Фашиста» вночі наздогнали біля Кремлівської стіни, прямо під вікнами Президента Путіна і застрелили ….

«Фашистом» виявився колишній фізик і романтик в політиці Борис Нємцов. Офіційний Кремль висловив співчуття родині та відмежувався від вбивства. Офіційного засудження  тоді ми не почули. Це означає, що «фашистів» у Росії багато і їх  убиватимуть  і далі.

Так, вбивць затримали і навіть призначили когось замовником. Але зрозуміло, що головним замовником вбивства Нємцова стала вся політична верхівка Кремля на чолі з президентом Росії. В країні панує атмосфера ненависті, натовпу кинули сокиру війни, насильство стало буденністю. Основні виконавці і організатори вбивства з близького оточення лідера Чечні Рамзана Кадирова. Його навіть не допитали, а знову нагородили. Тепер Кадиров, не соромлячись,  перевіряє приціл на іншому лідері російської опозиції – Михайлі Касьянову.

Коли на театральній сцені висить рушниця, ми знаємо – вона вистрілить. Зараз на політичній сцені Росії сотні тисяч рушниць. І вони будуть стріляти у «нацзрадників», по лавах «п’ятої колони» і «шпигунів». Все це з риторики Володимира Путіна. Її підхопили маси, які вимагають не роботи і гідної зарплати, навіть не миру, а війни. «Пора кінчати з п’ятою колоною», – несуть маси плакат. «Битва за Донбас триває», «Вороги серед нас», «У великій країні немає місця ліберальному сміттю». Але найбільше мені сподобався раціоналізаторський підхід «наших». На плакаті кілька «чорнильних» фраз і великий заголовок «Чужі серед нас». А далі простір для «творчості»: малюй портрет за власним розумінням  або скористайся підказкою  телевізора – Навальний, Ходорковський, Алексєєва, Бєлковський, Пономарьов, Гудков, Венедиктов. Цілься в будь-кого, не  промажеш!

«Розділяй і володарюй», вічний, як світ, але безвідмовний, як автомат Калашникова, прийом. Загарбники зі Сходу і Заходу завжди ділили українців на лівобережних і правобережних. Янукович будував свою владу,  розсортувавши  нас на російсько- та україномовних, на тих, хто годує і хто об’їдає, на своїх і чужих. На цьому протистоянні замішувалась  кров Майдану і одеського Будинку профспілок. На захисті «наших» росіян від «ненаших» українців зав’язувалася війна на Донбасі. Такими ж маркерами російські політтехнологи розмітили і своє політичне поле.

Сто років тому російські вітії закликали до сокири «в ім’я благої справи». Вони підняли червону каламуть,  яка залила країну по кремлівські стіни. Сьогодні політичні верховоди черпають з російських глибин коричневий  бруд  шовінізму. Бруд затужавів,  йому вже не потрібні політичні верховоди. Стрєлков  зізнається, що після Криму одноосібно вирішив підняти заколот на Донбасі. Теоретик «русского мира» Дугін кричить, що війну за Новоросію треба продовжувати, що зупинка в Донецьку згубна для Росії і для Путіна. Головний опричник Росії Рамзан Кадиров давно вже ні в кого не запитує, кого стратити сьогодні, а кого – завтра.

Цілком допускаю, що вбивство Нємцова – своєрідне попередження Путіну. Щоб, дивлячись з вікна свого кабінету, розумів: назад дороги немає. Щоб не роздумував, чи переходити від гібридної війни на Донбасі до повномасштабного вторгнення в Україну. Щоб, коли світ знову ступить на поріг ядерної війни, як за часів Карибської кризи, не захитався, як Хрущов, а сміливо натиснув ядерну кнопочку.

Зрештою, у бандитсько-олігархічної диктатури, яка взяла Росію за горло, можливо, з’явився інший лідер, новий Сталін, готовий розпалити світову пожежу в ім’я панування російської нації. І він заніс сокиру і над Путіним, розчищаючи собі дорогу.  Як на мене, після численних жертвоприношень, перетворення в генералісимуса вже сталося з нинішнім головнокомандувачем Путіним …

Зрозуміло одне, з убивством Бориса Нємцова в російській політиці стався новий тектонічний розлом. І раніше тут не дуже панькалися з правами людини, навіть з правом на життя, а нині вбивство понизили до рівня повсякденної буденності і звичної побутової необхідності.

Борис Нємцов згадував, що коли його судили за участь в правозахисних мітингах, свідками у сфабрикованих справах  виступали поліцейські. Мало того, що це посадовий злочин, але ж ще і переступ  однієї з десяти біблійних заповідей. «Заповідь  «не убий» ми ще пам’ятаємо. А те, що неправдиві свідчення теж смертний гріх, забули », – нарікав перед журналісткою Борис Нємцов.

Не убий! Теж забули …