Таку назву має онлайн-курс, який представили в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану. Центр Досліджень Визвольного Руху спільно зі студією онлайн-освіти EdEra презентували результати річної роботи над матеріалом, який має полегшити життя журналістам, дослідникам та всім охочим знайти інформацію у відкритих архівах КҐБ.

«Розсекречені» розкриває чимало таємниць радянської пори, вчить працювати з архівами, детально розповідає, як досліджувати документи комуністичних спецслужб.

– Цей проєкт – наше логічне продовження роботи з архівами КҐБ, для того щоб робити їх доступнішими, щоб ця відкрита інформація заповнювала певні прогалини в наших знаннях історії, – наголосила координаторка проєкту, директорка Центру досліджень Визвольного руху Анна Олійник.

Присутнім продемонстрували відеопрезентацію онлайн-курсу, стильно змонтовану з інтерв’ю співробітників спецслужб, з архівних фото- та відеоматеріалів. Глядача вводить у суть справи заступник директора Галузевого державного архіву СБУ історик Володимира Бірчака: «Що ховається за стінами секретних архівів, у чому звинувачував Комітет (держбезпеки – ред.) мого дідуся чи бабусю, чи могла служба стежити за мною під час навчання в університеті? Запитань безліч, а відповідей обмаль. Навіть коли КҐБ перейшло в СБУ, до 2014 року, майже, нікому не вдавалось дізнатися щось із архівів радянської спецслужби. Архіви стали відкритими завдяки закону про декомунізацію, і тепер у кожного є можливість дізнатись про себе чи родину те, що давно турбувало».

Після перегляду ролика Володимир Бірчак уже «наживо» доповнив своє відеопояснення. З чого варто починати пошуки інформації? Як підготуватися до походу в архів? Які є типи архівних документів? Як визначити найголовніше з усієї наданої інформації? Як розібратися у класфікації агентів спецслужб? Для цього організатори і розробники курсу навіть додали до контенту гру, в якій кожен зможе побути в ролі одного з агентів. Володимир наголосив: це титанічна праця багатьох людей. І проілюстрував прикладом із життя Джорджа Меллорі – першосходжувача на Еверест. Коли його запитали навіщо той хоче зійти на найвищу гору світу, адже це небезпечно, він відповів: «Тому що Еверест – він є».

– Так само й наші експерти пояснюють свою роботу, свої дослідження. І відривають усім охочим архів, – бо він є.

У розробленому курсі – анімаційні архівні історії, конспекти з посиланнями на корисні джерела, копії-ілюстрації архівних документів, про які йдеться, інтерв’ю з істориками з Гарварда про роботу з архівними джерелами, документальні ігри в агентів.

Учасникам презентації запропонували перевірити свої знання історії у квесті. За його умовами, треба було знайти сфальсифіковане обвинувачення в архівному документі, продемонстрованому на екрані. Там, зокрема, спецслужби звинувачували священника Йосипа Гарцая у тому, що той правив служби за нацистської окупації, 1940 року. Той із учасників конкурсу, хто перший констатував, що тоді на цих територіях не було нацистської окупації, бо Німеччина напала на СРСР лише через рік, 1941-го, став переможцем та отримав приз – книжку про розслідування спецслужб.

– Підручник орієнтований здебільшого на журналістів, проте зацікавить науковців, літераторів, та й просто поціновувачів історії, – запевнила менеджер курсу, представник студії онлайн-освіти EdEra Юлія Лисенко. Зазначивши: проєкт спонукатиме людей довідуватися нове про минуле своєї країни, а сам предмет історії робитиме цікавішим.

Директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут повідав про діяльність своєї установи. На запитання чи вважає правильним вільний доступ до архіву, відповів ствердно, додавши, що й надалі робитиме все можливе, щоб ці матеріали були доступними для широких досліджень.

Та й директор Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко запевнив: фонд підтримуватиме цей проєкт, розвиток онлайн-курсу і взагалі роботу в цій царині.

На думку голови Державної архівної служби України Анатолія Хромова, дослідникам архівних матеріалів, передовсім журналістам, не варто завищувати очікувань  та й не слід сподіватися, що  «вам покажуть і нададуть все одразу, і все це буде правдивою інформацією».

Зате вкрай необхідно добре розуміти контекст певної епохи. «Тому що ті речі, які є очевидними для вас, можуть бути абсолютно новими для читачів». І обов’язково, висвітлюючи історії минулого, знаходити паралелі у сьогоденні. «Тоді у читача спрацьовує уява, він відображає в думках певні моменти, які вже знає і розуміє».

Також пан Андрій рекомендує звертати увагу не лише на головну сюжетну лінію, а й на деталі, другорядні речі, адже вони можуть розповісти набагато більше. І на всі прізвища, зазначені в матеріалах. Бо це може бути дуже знакова постать, і це лише додасть значущості самому дослідженню.

Під кінець презентації виникла невеличка суперечка. Про те, чому КДБ називають українською спецслужбою, якщо вона завжди вважалася підрозділом загальносоюзного карального органу?

– Справді, тема для дискусії, і добре, що виникають такі запитання та коментарі, – підсумовуючи констатували організатори «Розсекречених». – Отже, цей проєкт вдалий і матиме продовження.