«Провокація СБУ!», – репетував псевдогенерал Володимир Рубан разом зі своїми адвокатами, коли його «бусик», по вінця напханий зброєю і боєприпасами, затримали прикордонники на лінії розмежування з ОРДЛО.
«Планував теракти в урядовому кварталі? Готував замах на президента України? А Папу Римського не хотів замочити? – мірялися дотепами всезнайки-експерти. – Вигадки…

Але не вигадкою, а реальними речовими доказами постали кілька десятків мін до великокаліберного міномета, десятки автоматів з набоями, гранати, інша зброя і вибухівка. Виходить, що СБУ силоміць посадила Володимира Рубана за кермо?

У столичному Шевченківському райсуді героїня російського полону Надія Савченко як народний депутат намагалася взяти «генерала» на поруки. Саме цей «миротворець» водив Надію «козинячими» стежками в обхід контрольно-пропускних пунктів на побачення із донбаськими заколотниками Захарченком і Плотницьким. Начебто йшлося про обмін полоненими, хоча депутатку ніхто на таке не уповноважував. Після теплих переговорів Савченко зробила на одному з телеканалів сенсаційну заяву: «Для мене Захарченко і Плотницький не є терористами. Треба відкрити військовий статут, правила ведення війни і почитати що таке тероризм… Там є частина сепаратистів і частина колаборантів. Є частина окупованого населення».

В суді Надію Савченко запитали, чому серед поплічників Володимира Рубана фігурує її помічник Олег Мезенцев. На що поручителька, не кліпнувши оком, відповіла: «…У ці списки записали взагалі всіх тих, хто знає Рубана».

Ні, не усіх. Наприклад, серед підозрюваних у перевезенні зброї і підготовці терактів немає ні самої Надії Савченко, ні путінського кума Віктора Медведчука, з яким Володимир Рубан активно співпрацював у проросійському «Українському виборі». Як бачимо, СБУ маже дьогтем не всіх – лише тих, хто заробив.

Але все ж таки для чого Володимиру Рубану і його подільникам арсенал зброї? Навіщо міномети? В СБУ дали зрозуміти, що тривалий час відстежували мандрівки цієї особи на окуповані території, і вона, та особа, кілька разів поверталася звідти не порожньою. То все ж таки теракти? Замах на президента, можливо, урядовців? Неймовірно, але може бути!

Уявіть собі наметове містечко під Верховною Радою, яке не так давно  «зачистили» правоохоронці. А що було б, якби серед ночі невідомі закидали протестувальників гранатами? Уявіть футбольний матч з переповненими трибунами. За кілька кілометрів джип, із встановленим у кузові мінометом, закидає у чашу стадіону кілька мін. Або підрив газогону чи хімічного підприємства… Кілька точкових, але «ефективних» ударів, і масова загибель людей, колапс житлово-комунального господарства. Вони здатні посіяти хаос у суспільстві, навіть розвалити державу. Те, що не під силу багатотисячній і добре озброєній армії ворога, можуть легко зробити у рідній хаті «рідні» диверсанти.

Кому, як не полковнику КГБ і за сумісництвом президенту Росії Владіміру Путіну, про таке найкраще знати. Згадайте підриви житлових будинків у   Москві ще 1999 року. Налякана загрозою терактів російська громадськість «єщьо тєснєє сплотілась» навколо вождя-початківця. Тисячі жертв дозволили прем’єру Владіміру Путіну пересісти у крісло президента Росії. Для наведення «порядку» він розв’язав собі руки, спутані законними демократичними процедурами. «ФСБ підриває Росію» – так назвали свою книжку уже покійний полковник ФСБ Олександр Литвиненко і публіцист Юрій Фельштинський: про зв’язок спецслужб із злочинним підпіллям та організацію терактів, щоб зміцнити владну деспотію новоспеченого вождя.

Згадаймо захоплення бойовиками школи у Беслані 2004 року. Тоді федерали не рятували заручників, а розстрілювали їх з танків і гранатометів. Воістину статистика державного тероризму: на одного бойовика – десять загиблих школярів. Але ця «спецоперація» дала підстави Кремлю змінити порядок обрання депутатів Держдуми, російський президент отримав можливість звільняти обраних губернаторів!

Але якщо терористичні атаки з чисельними жертвами допомогли кремлівському карлику збудувати єгипетську піраміду особистої влади, то такі ж напади можуть зруйнувати фундамент держави, обраної для агресії. Йдеться, звичайно, про Україну. Неважко здогадатися: якщо зовнішнім силам через теракти і безлад вдасться повалити нинішню українську владу, то на хвилі обурення й розгубленості у Верховну Раду прийдуть ті, хто сьогодні «працює» там другим номером, колишні годованці Партії регіонів а-ля Шуфрич, Бойко, Мураєв і до них подібні Рабінович з Червоненком. Ті, хто бачить у «дружбі» з Росією «стратегічні інтереси» України. А радше свої особисті.

А щодо контрабандиста зброї, якого звинувачують у підготовці терактів, то ніякий він не генерал-полковник і навіть не Рубан. То всього-на-всього старший лейтенант Володимир Гарбузюк.

Він давно зрадив своє прізвище і свій рід. Перший крок, кажуть, важкий, але далі сповзати гадючою стежкою все легше і легше.