Російський турист напав на американського туриста в Перу. «Далєко от Родіни» росіянин засумував наодинці з алкоголем, без «родной речі». Напливала стадія «…поговорить». Побачивши у натовпі туристів футболку з написом «Путин», «русо турісто», кинулося до американця, як до рідного. А коли почув, що той ще й говорить російською, поліз обійматися. Але на якійсь хвилині нарешті дочитав  напис і поступово у його мізках звивина агресії розжарилася до червоного. 

З футболки американця штрикала очі крилата фраза «Путін – Х…ло»!  Американським туристом виявився наш земляк-українець, відомий чиказький далекобійник Вадим Дубовський. У «Ютубі» кілька років дуже популярні його  переспіви відомих хітів російської естради: «Гимн антирашистов»,«Я скажу тебе, Русь», «И вновь продолжается ад». Процитую рядки з деяких його пісень:«Русская водка, что ты натворила://Нынче в России полстраны дебилов.//В Украину лезут и кричат, что братья...// Сразу видно – жертвы пьяного зачатья»;//«Широка труба газопровода,// Много денег сквозь нее ушло.// Веселей и лучше с каждым годом//Жить в стране, где президент –Х…ло!». А чого вартий один із останніх хітів Дубовського про «Рамзанку Дирова»!

Дід Вадима Антон і бабуся Марія родом з Київщини. Із тих українців, що в столипінські часи подалися на вільні землі, «на розкоші», до Сибіру і Далекого Сходу. Дід, було, служив ямщиком і, доставляючи пошту замерзлою і засніженою Обою, намагався доспіватися до обох берегів українською піснею: «За Сибіром сонце сходить».

Тепер онук ямщика Вадим Дубовський котить американськими автобанами свій багатотонний ваговоз і теж співає. Він народився у Донецьку, там пішов до школи і найперше, що заспівав за кермом вже в Америці,–«Дивлюсь я на небо та й думку гадаю». Автор знакової української пісні Михайло Петренко народився і виріс там-таки на Донбасі. Сам Вадим – професійний музикант, закінчив Київську консерваторію, співав у відомій капелі «Думка»…

До речі, кошти, зібрані через «Ютуб», що надходять від перегляду пісень, Вадим надсилає бійцям АТО. Переказав уже не одну тисячу доларів.  Пісні записує прямо в кабіні трака, де висить синьо-жовтий прапорець і закріплений Тризуб. Свої погляди ні від кого не приховує і футболки з написом «Путін – Х…йло» носить і на роботі, і вдома, і на відпочинку. «Вважаю Путіна особистим ворогом», – заявляв Вадим в інтерв’ю радіо «Свобода».

І от «русо турісто», збадьорений «зеленим змієм», упевнив себе, що його аргументів вистачить для того, щоб далекобійник раптом дав задній хід і зняв футболку.

А далі почалося спілкування, схоже на те, як у часи масових географічних відкриттів вождь племені мумба-юмба уперше зустрівся з європейцем. Він хапав за руки, щоб  розгледіти колір шкіри, дивився в очі, намагаючись побачити в них вищий розум. «В результаті, – написав Вадим Дубовський на свій сторінці у Фейсбуці, – футболка «Путін» стала жертвою  сутички з ватником».

Найперше правило сучасних ординців: «Там де я –  там і Росія». Скрізь, де б не став ногою росіянин, він намагається запроваджувати  свої порядки і норми поведінки. Як тут не пригадати давненьку історію, коли з початком окупації Криму один російський турист силкувався видряпати на стіні  римського Колізею «Кримнаш», але спритна італійська поліція зупинила його на першій же літері. В біології тварин такі рефлекси називають «помітити територію».

В столиці древніх інків Мачу-Пікчу, як і в усьому цивілізованому світі, найперше цінують права і свободи людини. Право на самовираження і недоторканість кожного. Тому місцеві полісмени швиденько взяли російського бешкетника «за білі рученьки». Найцікавіше відбувалося на дільниці. «Я знаю англійську, дружина ще й іспанську, а  російський «патріот» тільки мукав, – розповідає Вадим.–Коли ми розказали поліцейським про російську окупацію Криму і Донбасу, коли пояснили причину нападу російського конкістадора і, як змогли, переклали слово «х…йло»,  присутні на дільниці спершу почали тихенько посміхатися, а потім відверто реготати».  Нащадків древніх інків розсмішило, що в Росії «президент Х…ло». «І цей теж х…йло, але маленьке»,– говорили полісмени між собою, киваючи на затриманого. У його кишенях знайшли білий порошок. Викликали російського консула.

«Может, договоримся по-братски?», – останнє, що почули від нього наші українські американці.

Дивні ж вони, ці «братанці-самозванці».