Аня Самойлова – музикантка, виконавиця власних пісень і просто незвичайна людина. Професійну музичну кар’єру розпочала позаминулої весни і вже зажила неабиякої популярності серед столичної молоді.

– Аню, як народилася Same Ta?

– В дитинстві любила співала з бабусею українські народні пісні, ходила на хоровий спів. Вчилася з викладачкою грати на фортепіано. Методи були прості: отримувала по руках, коли робила щось не так. Врешті-решт кинула таке «навчання». А вже старшокласницею захотіла грати на гітарі. За місяць трохи розібралася з акордами. Тоді мені подобалися пісні Маші Бада Бу, їх і виконувала. А потім ще років три-чотири вдосконалювала гру: допомагали друзі. І почала писати пісні. Виходить так, що музика – мій пожиттєвий провідничий. Коли погано, коли щось тріщить і рветься, беру гітару чи сідаю за клавіші і співаю.

– А псевдонім? Що він означає?

– «Саме та» – говорить сама за себе: перед вами та виконавиця, яку ви хотіли почути. Створити його допомагали друзі. Я до нього звикла: моє.

– Багато молодих виконавців ремствують на природне хвилювання. Розкажи про свій перший виступ.

– Мій перший концерт відбувався на даху і це було просто «вау»! А з приводу хвилювання… Мене й досі іноді трясе перед виступом. Але починаю співати, чую свій голос – відразу заспокоююсь. І починаю спостерігати за глядачами, за їхньою реакцією на музику, на слова, на виконання. Хтось танцює, хтось підспівує. А якщо після концерту ще й підходять, схвально відгукуються, розпитують, – це надихає, заряджає енергією творчості.

– А що надихнуло тебе на вірші?

– Як це не банально звучить – любов. І не солодка її чаша, а гірка. Припинила стосунки зі своїм хлопцем і наче полишила все, що мене стримувало: написала перший вірш, поринула в музику, яка й привела до гурту «001», де працюю проектним менеджером. Беру до рук гітару і пишу голосом. Сиджу над піснею годинами, доки не відчую: те, що треба…

– Хто тобі допомагає ?

– Подруга Марія, з якою ми знайомі років зо п’ять. На перших моїх спробах вона підспівувала, грала на гітарі, барабані. Нині у нашому гурті грає на кахоні. Коли я вирішила зібрати свій гурт, Марія знайшла гітариста. Вона ще й відповідає за зв’язки з громадськістю, допомагає збирати аудиторію. Маємо запрошення на кілька фестивалів. Не знаю, як високо піднесе мене творчість, але я викладаюсь на повну. Музика, як і будь-яке заняття, потребує багато часу і зусиль. Улюбленій справі треба віддаватися сповна.