Інформація з усіх усюд фронтової України підтверджує: наш східний лютий ворог, який так любив хизуватися своєю європейськістю і навіть рядитися у святе місіонерство «трєтьєго Ріма», здер ненависну машкару цивілізації і явив себе у всій почварній генетиці – первородністю орди. Є до цього своя біологічна аналогія: комаха Locusta migratoria, яка вирізняється масовою стадністю, здатністю мігрувати й агресивною ненажерливістю. Ми, зазвичай, називаємо її зрозуміліше: сарана перелітна. 

Світовий розплідник цього паразита нині за кремлівським колумбарієм, у хворих мізках імперців на чолі з біснуватим фюрером.  Звідти вона мігрує хмарою до західних кордонів «тюрми народів» розтікається по всій його довжині і суне на нашу рідну землю. Знаючи про те, що українці ту сарану нещадно винищують, кремлівський боягузливий недомірок і його подільники наганяють її на нас знову і знову. То поповзом, то на гусеницях чи колесах, а то на крилах. Так, заліза в московському рейхові багато, і ручної сарани також. Безперервно працює зомбомашина, випльовуючи нову хмару роботизованого м’яса, готового бездумно мігрувати куди скерують. Про якісь ідеї тут годі й говорити: навіть горезвісне «русскомірскоє освободітєльство», яке пробують упаювати у клепки особинам-ординцям, не надто міцно прилипає. Генштаб РФ на п’ятому дні масштабного закидання мокшанської сарани в Україну заповзявся «пояснити» кожній своїй особині, чому її туди стадно пхають, на ганьбу і погибель. В агітці чорним по білому написано: щоб «звільнити українців від фашистської влади».

Звісно, коли рашистська сарана вже явилася по наш бік кордону, їй «дохідливо» пояснюють правду. І наші Оборонці зі Збройних сил, і місцеві жителі, які про фашизм знають в асоціаціях із 1941-1945 роками… Пояснюють предметно де «раки зимують». І не тільки раки. Хтось із особин, затямить, хтось не встигне, а хтось, хто має краплину незатуманеного розуму, можливо, навіть задумається. А от чи усвідомлять масою і до глибини тім’ячка? Навряд. Бо мокшанаська сарана звикла до зграї: так впокорено плодиться століттями. Її плодили царі, бояри, совєти, сучасне кегебістсько-мафіозне «багно гнилеє». Плодили як біологічну хмару, позбавлену самості, гордості, волелюбності.

Завдячуючи перевіреній геббельсівської школі пропаганди (що цинічніша брехня, то більше їй вірять), пуйлівській камарилії вдалося вивести новий підвид ручної сарани: сарана зобмоящиківська. Вона вкрай агресивна, керована, сприймає чорне за біле, лайно за причастя, а Путіна за святого.

І її, оту сарану, одягли у військову форму, дали в руки автомати, посадили в броньовану техніку та літаки і стадно одрядили на нищення сусідньої держави. Народ якої не захотів бути випасом для цієї напасті. І вона  лізе, повзе, летить…  Горить, димить, гниє… І вперто лізе.

Хто плодить цю гидь? Ми вже наголосили. А от гуртують, збивають у зграї натреновані поводирі – від «святєйшаґо патріарха» РПЦ-КГБ Кіріла до «дєятеля кіно» з клінічним комплексом «царєдворца» Міхалкова. Про «пропагандонів» і «політиків»-холопів Пу не варто й мови, бо там керує інстинкт дворових псів, звиклих до миски і хазяйської руки. Їх можна звати Бобіками, Барбосамі, Сімоньянами,  Депутатамі чи Сєнаторамі – повадки однакові.

Нарешті «освободітєльную місію» мокшанської сарани уздрів світ. На румовиськах Києва, Харкова, Охтирки, інших міст і сіл України, у моргах, де тіла убитих дітей.

Але, бачачи, як одчайдушно, самовіддано, саможертовно став Український народ на захист своєї Батьківщини, цивілізована Європа, здається, тверезіє. І злютовується проти Орди, розуміючи, що дипломатично загравати чи цивілізовано домовлятися з нею неможливо.

Нам випала тяжка місія. Нищити мокшанську сарану з московських боліт. Холоднокровно, день за днем зменшувати її кількість. Усією громадою, всіма засобами. Навіть вручну, сталевою хваткою, коли ненажерне створіння лускає під пальцями, розкидаючи довкола гівняні бризки.

P.S.  Перепрошую за використану в тексті  жорстку лексику, характерну військовій годині.